5. В ч. 2 коментованої статті вказано, що особи, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день реєстрації шлюбу. Важливим є те, що закон чітко визначає момент, з яким пов'язується досягнення особою шлюбного віку. Проте щодо власне цього моменту (день реєстрації шлюбу) виникають певні сумніви. З аналізу положень закону випливає, що подати заяву про реєстрацію шлюбу може особа, яка ще не досягла шлюбного віку. Проміжок часу між подачею заяви та реєстрацією шлюбу за загальним правилом встановлюється в один місяць, однак в цілому заява про реєстрацію шлюбу зберігає свою силу протягом трьох місяців від дня її подання (ч. 4 ст. 28 СК України). Таким чином подати заяву може жінка, яка не досягла навіть 17 років. Виникає питання щодо здатності такої молодої людини розуміти усі наслідки свого рішення. Після подання заяви про реєстрацію шлюбу вже виникають важливі наслідки. Так, орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов'язаний ознайомити особу, яка подала заяву, з її правами та обов'язками як майбутньої дружини або чоловіка, матері або батька та попередити про її відповідальність за приховання перешкод до реєстрації шлюбу (ст. 29 СК України). Наречені зобов'язані повідомити один одного про стан свого здоров'я (ст. 3 °CК). Не треба забувати також тієї обставини, що новий СК України передбачає можливість подання заяви про реєстрацію шлюбу через представника, повноваження якого мають бути нотаріально засвідчені (ч. 3 ст. 28 СК). З урахуванням усіх цих міркувань треба дійти висновку, що більш доцільним було б закріплення норми, згідно з якою особи, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день подання заяви про реєстрацію шлюбу. Однак це пропозиція, а не положення чинного закону.
Стаття 23. Право на шлюб
1. Право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку.
2. За заявою особи, яка досягла чотирнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.
1. Новий СК України вперше вводить таке поняття, як «право на шлюб», хоча і не надає його визначення. У зв'язку з цим виникає необхідність звернутися до відомих сімейно-правових категорій. Хоча в Кодексі про шлюб та сім'ю України 1969 р. поняття «право на шлюб» не закріплювалося, в літературі право особи вступати у шлюб піддавалося юридичному аналізу і розглядалося в площині сімейної правосуб'єктності. Можна вважати спільною думку науковців про те, що здатність особи вступити у шлюб — це елемент сімейної правоздатності. Таку думку можна вважати справедливою і стосовно права особи на шлюб, що закріплено в новому сімейному законодавстві.
В СК України немає визначення сімейної правоздатності, так само як і сімейної дієздатності, тому при вирішенні цього питання необхідно керуватися положеннями цивільного законодавства. З урахуванням ст. 25 ЦК України можна дійти висновку, що сімейна правоздатність — це здатність фізичної особи мати сімейні права та обов'язки. У свою чергу право на шлюб — це елемент сімейної правоздатності.
Таким чином як елемент сімейної правоздатності фізичної особи право на шлюб — це здатність особи мати право укладати шлюб та набувати для себе суб'єктивних прав та обов'язків подружжя.
2. В коментованій статті право на шлюб пов'язується лише із досягненням особою шлюбного віку. Однак в контексті сімейної правоздатності право на шлюб — це більш широка категорія. Воно означає наявність усіх позитивних та відсутність будь-яких негативних вимог, що висуваються до особи, яка бажає зареєструвати шлюб. Зокрема права на шлюб не мають особи, які є родичами відповідного ступеня споріднення (ч. ч. 1–3 ст. 26 СК України). За загальним правилом не мають такого права також особи, які пов'язані між собою відносинами усиновлення. Однак за рішенням суду право на шлюб може бути надане рідній дитині усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також усиновленим ним дітям (ч. 4 ст. 26 СК України).
3. Не викликає сумнівів, що відносно сімейної правоздатності діють правила, встановлені в ст. 25 ЦК України. Тому можна вважати, що за загальним правилом сімейна правоздатність виникає у момент народження особи. Однак у випадках, встановлених законом, здатність мати окремі сімейні права та обов'язки може пов'язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку. З досягненням певного віку, а саме шлюбного віку, закон і пов'язує виникнення у фізичної особи права на шлюб.
Право особи на шлюб може виникати на підставі: а) закону; б) рішення суду.