В першу чергу це стосується ситуації, коли одна із сторін перебувала в іншому зареєстрованому шлюбі. Заявитель може надати органові РАЦС копію документа про реєстрацію особою, яка зареєструвала новий шлюб, попереднього шлюбу. Проте на момент реєстрації другого шлюбу попередній шлюб міг бути вже розірваний, із чим заявитель не був обізнаний. Виходячи з формального розуміння коментованої статті, такий повторний шлюб є дійсним, хоча необізнаний заявитель може звернутися до органу РАЦС з заявою про анулювання зробленого актового запису. Щонайменше, орган РАЦС має перевірити, чи не існує актового запису про розірвання попереднього шлюбу, оскільки наявність такого актового запису є підставою для відмови в анулюванні актового запису про реєстрацію повторного шлюбу. Ситуація може бути ще складнішою, коли заявитель звертається до органу РАЦС із заявою про анулювання актового запису про шлюб і не має при цьому копії свідоцтва про попередній шлюб. При цьому він може посилатися на свідчення свідків, листи одного з подружжя або інші документи, які, на його погляд, свідчать про наявність першого шлюбу. Відомо, наскільки ретельно цивільне процесуальне законодавство визначає процедуру подання будь-яких доказів, які в подальшому досліджуються судом. Законодавство, що визначає порядок реєстрації актів цивільного стану, не містить таких приписів, оскільки органи РАЦС не розглядають спорів і не досліджують суперечливих доказів сторін. У свою чергу ст. 39 СК України також не визначає, з якими саме документами особа може звернутися до органу РАЦС і взагалі як вона може вимагати анулювати актовий запис про шлюб.
З аналізу ч. 4 ст. 39 СК України випливає, що звернутися до органу РАЦС з заявою про анулювання актового запису про шлюб може будь-яка заінтересована особа. Коло таких суб'єктів законом не визначене. Заінтересованою особою може бути другий з «подружжя», їх родичі, спадкоємці тощо. Цей момент вбачається особливо небезпечним. Між особою, яка звертається до органу РАЦС із заявою про анулювання шлюбу, та власне особою, яка зареєструвала шлюб, можуть виникати різні відносини, в тому числі спірні. Органи РАЦС не можуть вирішувати питання про те, яка особа є заінтересованою в анулюванні актового запису про шлюб, а яка до цієї категорії не належить і, відповідно, не має на це права.
Може виникнути взагалі парадоксальна ситуація. Уявімо, що до органу РАЦС звернувся заявитель із заявою про анулювання актового запису про шлюб, укладений іншими особами, наприклад, його батьком. Заявитель вказує, що батько на час реєстрації шлюбу був визнаний недієздатним за рішенням суду. Пізніше його дієздатність була судом поновлена. Пройшло кілька років, ніхто з осіб, які зареєстрували шлюб, не спростовує його і не звертається до органу РАЦС. Батько є дієздатною особою, яка проживає в сім'ї, в якій, можливо, народилася дитина. Зрозуміло, що син як спадкоємець першої черги заінтересований у тому, щоб шлюб його батька не визнавався дійсним, оскільки дружина батька може претендувати на спадкове майно. Формально він може звернутися до органу РАЦС із заявою про анулювання актового запису про шлюб його батька. Без сумніву, це призведе до порушення прав та інтересів інших осіб.
4. Не треба відкидати і суб'єктивний фактор. Існування протягом десятиліть виключно судового порядку визнання шлюбу недійсним, очевидно, остаточно сформувало юридичну свідомість у цьому питанні. Тому новий позасудовий порядок не сприймається науковцями та практиками. Можливо, тому погодитися з можливістю існування абсолютно недійсного шлюбу (без рішення суду), як це має місце відносно нікчемних правочинів, важко. Достатньо подивитися на проведений в науці аналіз коментованої статті. Так, Ю.С. Червоний, а слідом за ним і О.І. Сафончик вказують, що існують два порядки визнання шлюбу недійсним — реєстраційний та судовий. Автори вважають, що як в першому, так і у другому випадку шлюб визнається недійсним. Різниця полягає лише у тому, який орган здійснює таке «визнання» — орган РАЦС чи суд. Ідея про недійсність шлюбу як такого з моменту його укладення без будь-якого формального закріплення цього факту не сприймається в цілому.
Вказане свідчить про необхідність зміни загальної концепції недійсних шлюбів, що знайшла своє закріплення в новому СК України. Шлюб має визнаватися недійсним виключно за рішенням суду, незалежно від того, що саме слугує підставою для цього.
5. Із загального правила про недійсність шлюбу, зареєстрованого з особою, яка вже перебуває в зареєстрованому шлюбі, існує виключення. Згідно із ч. 5 коментованої статті у разі припинення попереднього шлюбу до анулювання актового запису щодо повторного шлюбу повторний шлюб стає дійсним з моменту припинення попереднього шлюбу. Це означає, що правові наслідки виникатимуть для сторін лише наперед, тобто з моменту припинення попереднього шлюбу. Під час існування попереднього шлюбу сторони не можуть вважатися подружжям і набувати для себе права та обов'язки, що передбачені законом для осіб, які перебувають у зареєстрованому шлюбі. Таким чином, повторний шлюб може частково (під час існування попереднього шлюбу) бути недійсним, а частково (після припинення попереднього шлюбу) дійсним.