Звідти Аллен Даллес повернувся до Вашінгтона. Він став шефом відділу, що займався справами Близького Сходу в державному департаменті. Близький Схід був тоді одною з найгарячіших точок земної кулі. Близький Схід — це нафта, це харч для війни. Магнати американської промисловості — хазяї нафти — в ті роки були занепокоєні величезними успіхами англійських конкурентів на світових ринках.
Саме тоді містер Бетфорд, голова правління компанії «Стандард ойл оф Нью-Джерсі», заявив: «Для Сполучених Штатів тепер важливо провадити агресивну політику».
І Даллес працював не покладаючи рук. Першу перемогу над Великобританією здобуто під його керівництвом. Це було в 1927 році, коли компанія Рокфеллера одержала 25 процентів акцій нафтової компанії «Ірак петролеум компані».
В тому ж році нафтова корпорація «Галф ойл» з групи Меллона придбала привілеєві права на концесію Бахрейнських островів.
Підготувавши ці перемоги, Даллес вирішив вийти у відставку. Вивчаючи службу розвідки в банківському домі Ротшільдів, він дійшов думки, що робота в державному департаменті — лише перший щабель у його майбутній серйозній кар'єрі.
Аллен Даллес дістав посаду в юридичній фірмі «Саллівен енд Кромвел». Ця фірма — одна з найбільших на Уолл-стріті. Вона була тісно пов'язана з домом Рокфеллерів і Морганів. Саме фірма «Саллівен енд Кромвел» працювала з урядом Панами, коли будувався канал. Саме тут, у цій юридичній фірмі, Аллен Даллес провів грандіозну операцію по захопленню Сполученими Штатами нафтових концесій у республіці Колумбія.
Саме тоді фірма «Саллівен енд Кромвел» установила найтісніші стосунки з Німеччиною, з тією країною, куди після Версальського договору американські промисловці перекачали величезну суму доларів.
Саме тоді Аллен і його брат Джон Фостер Даллес зав'язали тісні контакти з трестом Тіссена «І.— Г. Фарбеніндустрі» і з концерном «Роберт Бош». Аллен і Джон Даллеси стали американськими агентами цих німецьких корпорацій.
На самому початку війни Аллен Даллес був на грані краху. Концерн «Роберт Бош» мав свій філіал у Сполучених Штатах. Цей філіал називався «Амерікен Бош корпорейшн». На початку другої світової війни над фірмою нависла загроза занесення до чорного списку. Її власники дуже спішно уклали договір з шведськими банкірами братами Валленбергами. Ця угода передбачала встановлення шведським банком номінального контролю над «Амерікен Бош корпорейшн» при умові, що цю фірму передадуть її власникам лише після закінчення війни.
Валленберги погодились, але їм потрібен був американський контрагент, який виконував би всі необхідні формальності. Цю роль було віддано братам Даллесам. Аллен Даллес зумів обдурити американські власті й приховати під шведським прапором власність нацистів. Згодом Аллен Даллес став не тільки співвласником фірми «Саллівен енд Кромвел», він став директором «Шредер трест компані» і водночас директором «Дж. Генрі Шредер бенкінг корпорейшн».
Хто ж був Шредер?
Він був німецьким громадянином у Німеччині, американським — у Сполучених Штатах, англійським — у Великобританії. В тридцятих роках цей концерн очолював барон Курт фон Шредер. 7 січня 1933 року на віллі Шредера в Кельні Гітлер зустрівся з фон Папеном. Там він розробляв план захоплення влади нацистами. За це Курт фон Шредер дістав звання групенфюрера СС. Він же став головою таємної організації «Кола друзів». Ця організація збирала у магнатів Руру кошти для загонів СС рейхсфюрера Генріха Гіммлера.
Англійський філіал концерну Шредера фінансував у Лондоні «Англо-німецьке товариство», те саме товариство, яке виконувало функції пропаганди ідей фюрера у Великобританії. Можна здогадатися, що робила фірма «Дж. Генрі Шредер бенкінг корпорейшн» у Сполучених Штатах. Директором цієї фірми був Аллен Даллес…
Саме він, що, як ніхто інший, знав Європу, Німеччину, нацизм, бізнес, нафту, стаз резидентом управління стратегічних служб Сполучених Штатів у Європі.
Даллес, звичайно ж, не був особистим представником Рузвельта в Берні. Його перехід у розвідку управління стратегічних служб був пов'язаний, зокрема, з розмовою, яка відбулася між ним і одним з представників великого бізнесу через тиждень після того, як японці напали на Пірл-Харбор.
— Ви питаєте про перспективу, — замислено говорив Даллес, попихкуючи, як завжди, незмінною англійською люлькою. — Я ще не можу дати вичерпної відповіді. Щоб намітити свою перспективу, треба вивчити фінанси й анекдоти, що побутують у країні, нові вистави в театрах і звіти про партайтаги в Нюрнберзі. Одне для мене очевидно: Німеччина не мовчатиме — я кажу про Німеччину серйозних фінансистів, про таких, як звільнений у відставку Шахт, і про літераторів, які змушені перекладати з латинської.