Коли ми добавимо сюди ще, що програма "благоразумно" замовчує нагальну і конечну потребу скликання "Установчої Ради" (Учредительное Собрание), обібраної прямим, загальним, рівним і тайним голосуванням, обходить мовчанкою таке важливе питання, як суверенітет народу по знесенні абсолютизму в Росії, не зазначує свого відношення до інших партій, що функціонують на Україні, то ми будемо мати досить цільний образ нового висмоктаного і анемічного утвору політичної думки "українських демократів".
В момент банкрутства поліційного режиму і переломового моменту в державному житті цілої Росії, коли руйнується спорохнілий державний лад її і пролетарські партії стремлять поставити на місце його суто — демократичний лад вільної республіки, політична творчість української буржуазної демократії не виходить із стереотипних шабльонів і сурогатів політичної свідомости. В рішучу хвилю, якою є та, що тепер її переживаємо, коли від кожного демократа вимагається — не "слов красивых", а справжніх діл і як найживішої акції, вкупі з відвертим зазначенням тих цілей, в ім'я яких провадиться остання, партія "українських демократів" не виявила цілковитого захоплення революційною атмосферою дня, ні того самозабуття, яким характеризується діяльність справжніх демократичних партій, працюючих в Росії (розуміємо с. — д. партія), а не бляґерів демократизму, здатних, дивлячись "по обстоятельствам времени и места", одягтись в якубудь одежу, аби тільки вона могла прикрити їхні особисті інтереси та цілі. І на обов'язку справжньої демократичної партії — партії українського пролетаріяту (Р.У.П.) лежить зірвати ту одежу з тих, хто надіває її в цілях спекуляції довір'ям народніх українських мас і оголити суроґативно — демократичний характер завдань новоявлених апостолів українського демократизму. Нема чого ховатися з тим, що нова партія, дякуючи власне "демократичним" гаслам своїм, може мати певний вплив серед українського дрібнобуржуазного селянства, інтелігенції і подібних їм груп, які становлять собою в міру заінтересованосте своєї завданнями української соціял — демократії, гарний матеріял для побільшення рядів партії українського пролетаріяту і розвою клясової боротьби на Україні. Тим більшими, подвійними мусять бути заходи над критикою "демократичних" заяв і гасел української буржуазії, над критикою дійсного змісту практичних завдань партії українських демократів, невеликої покищо по числу своїх членів і мало енергійної по своїй діяльності, але становлячої собою потенціяльно — при зміні політичних конъюнктур в Росії — досить значну силу, якій доведеться відогравати певне значення в житті українського народу. З цього не випливає, що в деяких точках партія українського пролетаріяту не може при практичній праці йти поруч з партією "української демократії". Постільки, поскільки остання буде дійсно боротись за знесення в Росії абсолютизму, знищення національного гніту, неґативне значення котрого перш усього і найбільш відчуває на собі і з політичного, і з економічного, і з культурного боку український пролетаріят, провідниця його — Р.У.П. буде підпирати її.
Але така спільна акція можлива тільки в певному практичному пункті і може тривати через певний час. Постійна спілка межи обома партіями абсолютно неможлива; вона могла би бути тільки тоді, коли б партія українського пролетаріяту забула, що її завданням головним є не знищення самодержав'я і заведення замість нього парляментарних форм життя, а розвій клясової самосвідомости серед пролетарських мас українського люду і боротьба за спеціяльні пролетарські інтереси тих мас. Та подібні політичні авантюризми лежать не в інтересі українських пролетарських мас. Нові форми політичного життя, хоча би були вони демократичні в буржуазному значенні слова, не є для них остаточною ціллю їх практичних завдань і політичних мрій. Вони для них — пролог до дальшої соціяльно — економічної боротьби, а не епілог; початок, а не кінець боротьби. Виходячи тільки з цього штандтпункту, єдина справжня демократична українська партія — Р.У.П. мусить зазначувати свої відносини, свою акцію і спільну координовану діяльність з іншими так званими "демократичними" партіями, що як гриби по дощі, починають з'являтися на Україні і своїми quasi демократичними гаслами і виступами загрожують стати на перешкоді ширшому розвоєві справжнього демократичного пролетарського руху і відтягти від нього ті елементи, які, дякуючи своїй несвідомості, можуть пійматися на гачок демократичної спекуляції українських ліберальних буржуїв.