С. П — ра
Друга конференція української соціял-демократії Австрії[33]
27 січня нов. ст. (1906) відбулась у Львові конференція української соціял — демократії Австрії. Скликано її для розв'язання деяких організаційних і програмових питань; головним же мотивом було, очевидно, вияснити відношення партії до проектованого закону про зміну загального виборчого права до парляменту і виробити відповідну тактику в боротьбі за це право.
Ще десять років тому австрійська соціял — демократія подала гасло до цієї боротьби — і одна з її складових частин українська соціял — демократія не переставала від часів своєї появи агітувати за ці гасла серед широких мас українського народу в Галичині, підносячи скрізь, на кожному зібранні, при кожній нагоді велику потребу в зміні виборчого закону. І коли тепер по всій Галичині рух за загальне виборче право розлився бурхливим потоком, збудив до життя навіть відсталі і темні елементи населення, коли там на тисячних зборах народ грізно і рішуче вимагає від центрального правительства віденського добровільного внесення в парлямент проекту про зміну виборчого права, загрожуючи в противному разі такими ж методами боротьби, якими бореться революційний народ "за кордоном", в Росії; коли в Галичині від часу конституційної австрійської ери не чулось такого високого піднесення народнього життя і народніх сил, — то у всьому треба більше всього завдячувати українській соціял — демократії. Вона підготовила цей рух, вона кидала в народ демократичні гасла, вона шляхом усної і літературної пропаганди проводила всю ту тяжку підготовчу роботу, наслідки якої відбуваються перед нашими очима. Через зміну виборчого закону народні маси, а в першу чергу, робітничі — матимуть змогу впливати на хід державного життя в напівабсолютистичній Австрії і утворювати більш відповідні і сприяючі умови для боротьби робітничої кляси. І коли ці перспективи, які відкриваються для широких народніх мас зі зміною виборчої ординації, являються одним із могутніх моторів народнього руху в цілій Австрії, то в Галичині вони набирають особливої ваги і значення, дякуючи специфічним галицьким відносинам.
Політичне і економічне панування польської шляхти руйнуюче відбивається тут на всіх сторонах життя народнього. Галичина ще й тепер — царство польських феодалів. Дякуючи їхньому упривілейованому становищу, народ тут немає жадних майже прав; конституція для нього існує більше на папері, він не може впливати на напрям і характер місцевого законодавства, дякуючи куріям і страшним злочинствам адміністрації під час виборів. Цілком зрозумілим після цього стає страх галицьких верховодів, коли в Галичині подуло новим вітром і народ рішуче виступив на оборону своїх горожанських прав. І адміністрація і краєві посли (знамените "польське коло") почали вживати всіх засобів, аби представити центральному віденському правительству всю ту небезпеку, всю ту шкідливість, яку може принести краєві дарування народові загального виборчого права. Казалось про некультурність і дикість "хлопа", особливо русина, про його ненависть до пана, про варварство, про національну ненависть межи русинським і польським населенням, про нову "гайдамачизну", яка кров'ю і пожежами має зазначити свій шлях в боротьбі за загальне виборче право.[34] "В цілях спокою і культури і добробуту населення", (чит. шляхти) правительство прикликалось не допустити до цього грізного постраху і забезпечити населенню можливість спокійного життя. Такі і подібні їм провокації сипались з боку польської шовіністичної преси і лише дякуючи витривалості і тактиці народніх русинських діячів, всі ці заходи польської шляхти не мали успіху. При таких обставинах скликана була конференція.
В порядку денному стояли між іншим, крім а) боротьба за загальне виборче право, ще й такі пункти: в) революція за кордоном (наше ставлення до українських партій на Україні) і с) аґрарна програма.
На з'їзд приїхало більше як 90 делегатів — селян від різних партійних організацій, розкинутих по всій Східній Галичині. Від одного Збаразького повіту, охопленого наскрізь і більше, ніж який інший повіт Галичини, соціял — демократичною пропагандою, були представлені делегати від 40 селянських організацій. Крім цих делеґатів виділялись 7 делегатів з Буковини, — краю, в котрому лише останніми місяцями почала розвиватися українська соціял — демократія, також із Станиславова, Сокаля, Дрогобича і інших міст Галичини.