Конференція перейшла до другої точки денного порядку: загального виборчого права.
Відповідний реферат на цю тему був виголошений Вітиком. Вияснивши значення загального виборчого права для українського пролетаріяту і зазначивши провокаційне становище в цій справі польської шляхти і цілої галицької адміністрації, референт прийшов до висновку в необхідності спокійної витривалої тактики в боротьбі за це право з боку ширших мас українського народу.
Умотивована резолюція прийнята одноголосно конференцією, в справі тактики щодо боротьби за загальне виборче право, звучить так:
"З'їзд української соціальної демократії заявляє, що загальне, рівне, безпосереднє і тайне право виборче є справою неминучою і конечною. Не можна собі прямо уявити Австрії, яко держави, коли б в найближчій порі не було заведене загальне, безпосереднє, рівне і тайне право виборче. Коли б правительство не зважилось дати це право, — Австрія стала б руїною, яко держава. З'їзд вітає радісно незвичайний рух нашого українського пролетаріяту, який в останніх часах розвинувся за загальним, безпосереднім, рівним і тайним виборчим правом. Цей рух, це — грізне мементо, що пролетаріят в Галичині не дасть покривдити себе в своїх правах.
З'їзд протестує проти підлих клевет, немов би то сучасний рух українського пролетаріяту був звернений проти поляків, або щоби він мав який антижидівський характер.
З'їзд заявляє, що цей рух, — це тільки боротьба за право до життя і розвитку українського пролетаріяту.
З'їзд признає, що в інтересі ворогів робочого народу лежить, щоб в нас дійшло до кривавих розрухів, до заведення виїмкових законів, до пролиття невинної крови нашого хлопа і робітника.
Супроти цього з'їзд застерігає перед викликуванням всяких розрухів. В інтересі справи загального, рівного, тайного і безпосереднього права голосування лежить, щоби наші віча і збори були тепер спокійні і поважні. Наш клич на тепер: "Організуймося! Будьмо готові! Наш народ жде спокійно і домагається. З'їзд, однако, застерігає, що всяка проволока зі сторони правительства може викликати необчислені наслідки".
Менше, порівнюючи, місця і часу присвячено було на конференції одному із актуальних питань української соціял — демократії в Австрії — питанню організаційному. Як відомо, до цього часу українська соціял — демократія в Галичині не практикувала в своїй діяльності закладання професіональних організацій, обмежуючись лише працею в товариствах культурно — просвітніх і лише в слабій мірі закладанням товариств політичних. Між тим питання про професіональні організації, особливо в місцях, де контингент населення складають виключно русини, стає для партії із найважніших. В рефераті по організаційному питанню Мeленя центр ваги організації спадає на організації культурно — політичні та мужів довір'я по повітах; на них повинна головно спиратися організаційна робота. Не можна не згодитись з думкою автора ст. "По конференції" в час. "Воля" в ч. 3–4. В. Л(евинського), що такий плян організації не відповідає сучасним завданням партії і мало забезпечує її дальший розвій в будучому. По тих об'єктивних даних, які кидаються в очі при огляді і оцінці діяльности української соціял — демократії в Австрії, видко, що Бона переживає якраз тепер момент переходу від status nascendi до широкого розвитку, тому то партія при виборі форм для своєї праці і організації партійної діяльности мусить рахуватися з новими завданнями і потребами. Цілком зрозуміло, що така форма організації, яку рекомендував на конференції Мелень, — є трохи примітивною і анахроністичною і уваги автора цитованої нами статті мають безумовно слушність. Ми гадаємо, що в міру зросту партії, саме життя примусить українську соціял — демократію в Галичині сучасні форми її організації доповнити професіональними спілками.
Полишаючи на боці інші резолюції конференції, що мають технічне або другорядне значення, ми мусимо визнати, що актив тієї праці, яку виконано було під час конференції, досить значний і позитивний.
Може вперше, за всі часи існування української соціял — де — мократії, вона почувала себе справжньою зорганізованою колективною силою з досить великим впливом на робочі маси і на життя цілого українського народу в Галичині; може вперше від Брюнського партайтаґу (1899 p.), коли офіціяльно вона почала існувати, в ній почувалося таке інтенсивне життя і напруження революційної енергії; може вперше від часів своєї появи партія справді стала партією пролетарських мас, а не окремих, хоч і працьовитих та діяльних, осіб.