Тільки спільними силами всіх творчих елементів нашого громадянства, свідомого своєї історичної відповідальности перед справою і організованого, ми можемо собі дати раду з тими численними завданнями, що стоять перед нами сьогодні в нашій діяльності назовні.
Коли ми поставимо собі запитання, — чи все у нас в цій справі стоїть гаразд, чи всі сили нашого громадянства беруть у ній належну участь, то відповідь на нього буде не завжди потішаючою. Є певні громадські угрупування як політичні, так і корпоративні, або професійні, що виявляють в цьому напрямку велику енергію і рухливість. Зате суть і протилежні їм. Поскільки в діяльності назовні останніх угруповань має місце зазначене явище, постільки вони надщерблюють свій власний вплив серед українського громадянства, а що найголовніше, постільки вони не виконують одного з найбільших обов'язків, покладених на них нацією.
Українська професура багато зробила на чужині. За її працею в українських високих школах в Чехословаччині, де здебільшого здобуває тепер освіту наша молодь, з уважністю і прихильністю завжди стежить наше громадянство, високо ту працю її, таку потрібну, цінючи. Але само собою, роботою в авдиторіях, семінарах, лябораторіях, бібліотеках, наукових виданнях не може обмежуватися роля професури в нашому житті. Допомога її в згаданій вище справі є конче потрібна і настигла. І допомога не окремих індивідуальних сил нашої молодої професорської колеґії, а її — колегії — в цілому, як організованої корпорації, що утворилася на чужині і виросла в певну культурну і інтелектуальну силу, на яку за осягнені в науково — культурній праці наслідки уже з пошаною, та ще більше з надією, дивляться всі земляки наші, що перебувають поза межами батьківщини. Та й не тільки вони. Досі наша професура, здається, не виступала, як національно — наукова корпорація, перед широким світом, коли не рахувати участи наших професорів в слов'янському науковому з'їзді етнографів та географів. Її рухливости в цьому напрямку не можна поставити, наприклад, поруч з систематичними виступами українського організованого студентства на міжнародньому полі, з розголосом української справи, який воно самою участю в міжнародніх студентських з'їздах їй надає. Зазначене явище в діяльності нашої професури має свої причини, які його не так виправдують, як поясняють. Та які б не були ці причини, треба перебороти їх гальмуючий вплив, як в інтересах самої професури, так і в інтересах української науки. Відгук української наукової праці, що провадиться в високих школах Праги та Подєбрад, мусить перейти поза межі тієї країни, де ці школи функціонують, та стати відомим як науковому, так і громадському світові. В організації такого відгуку, в створенні певного резонансу для тієї наукової праці згаданих шкіл полягає одно з важливих завдань програми нашої національної праці взагалі. Ясна річ, що це завдання може бути здійснене тільки заходами самої професури, і тільки її творчими зусиллями і організаційною ініціятивою, бо ніяка інша національна корпорація цього виконати не може. Ось через що ми можемо привітати певні проекти в цьому напрямку, виявлені нашою професурою. Хоч може в інтересах національної справи було, щоб проекти ці повстали не на четвертий рік існування високих українських шкіл в Чехословаччині, а раніше. Та добре і те, що до тих проектів уже наша професура береться.
Річ іде про утворення Українського Академічного Комітету в Празі, як академічної організації, що об'єднує зусилля українських наукових товариств, які перебувають на чужині, на ґрунті розвитку української науки та нав'язання контакту з созвучними міжнародніми науковими організаціями. Широкі завдання, поставлені собі згаданим Комітетом, охоплюють організацію наукових з'їздів українських учених, співробітництво їх, як певної корпорації і окремої національної секції при спеціяльній установі Ліґи Націй — Комісії Кооперації Інтелектуальної Праці, співробітництво в наукових міжнародніх установах, участь в міжнародніх наукових виданнях, участь в чергових міжнародніх конгресах та конференціях і т. д. Нема чого доказувати велику вагу від реалізації нашою професурою згаданих завдань, доцільніше буде, може, підкреслити вагу реалізованих кроків у цьому напрямку і зазначити, що позитивні наслідки від кожного з них можуть мати значення не лише наукове, а й національно — громадське. Організовані зусилля і живий науковий зміст тієї праці, яку б при цьому було б розгорнуто, виявляють цінності і творчі можливості нашої нації, про що мало знають в широких колах міжнароднього світу, і що ми повинні зробити відомим йому. Більше як якась інша сфера, ця галузь нашого життя наочно демонструє нашу національну здібність до конструктивної праці і наявність за нами тих елементів державної творчости, що самі за себе промовляють і являються незаперечними доказами оправданости наших змагань в цьому напрямку. В очах кожного обсерватора такі докази набувають об'єктивного значення, бо, оперті на фактах, вони проречисто свідчать про творче напруження нації і її підготовчу многогранну працю, потрібну для здійснення конечного національного ідеалу.