В тих умовинах, серед яких нам, як виразникам державних змагань нашого народу, приходиться ідею державности пропагувати перед широким світом, і зазначена нами галузь інформації має своє місце і вагу. Ми не кличемо наших учених, як корпорацію, до якоїсь політичної маніфестації, ми політичних виступів од неї не вимагаємо; ми не хочемо, щоб до їхньої наукової діяльности назовні прищеплювалися чи штучно прив'язувалися якісь політичні тенденції. Наукові межі, форми і завдання діяльности наших учених, коли їм надати нові напрямки, самі по собі вистачають, щоб творити на підставі них висновки ширшого значення про ті передумови, з якими приступає наша нація до відновлення своєї державности. В очах чужоземного політика вони є певною величиною, з якою він не може не рахуватися в утворенні своєї опінії про наші творчі можливості; рівно як і в руках українського політика вони є тим цінним матеріялом, що улегшує його політичну працю і дає їй міцніші підпори. Посереднє політичне значення від чисто наукової діяльности наших наукових сил мусять одчути в Празі і в Подєбрадах особливо, бо сьогоднішні професори, доценти, ляборанти і стипендіяти вчора провадили одповідальну політичну працю на своїй батьківщині і з власного досвіду знають, як багато заважив в рішаючу добу нашої боротьби факт невідповідного, перекрученого і викривленого знання нашої справи одповідальними чинниками Европи, а в тому числі і науковими. Ще й сьогодні всякі "несотворені" речі і думають і виписують різні чужоземні вчені, коли торкаються української справи. Ще й сьогодні ворожа агітація використовує мовляти б науку для політичних завдань, зв'язаних з проблемою української державности. Розвіяти неправду, розсіяти упередження, невтралізуючи ворожі впливи можна лише творчими актами і конструктивними заходами з нашого боку.
На нашу професуру в цій сфері, як уже було зазначено вище, спадає частина одповідальної праці, якої за неї ніхто не виконає і яка вимагає від неї не лише постійної до себе уваги, а й широко закроєної програми.
Українському громадянству було великою радістю довідатися про утворення наукової інституції, що ніби вивершила організаційні заходи нашої професури в справі об'єднання наукових сил та намітила нові шляхи для їхньої діяльности в напрямку зближення з созвучними їм міжнародніми науковими установами. Ще більшою радістю буде для нього, коли воно дізнається про кооперацію і контакт у праці наших учених з цими установами, як про річ реальну і переведену в життя. Нові зв'язки з представниками світової науки викривають нові перспективи для нашої інформаційної праці. А ними не слід нехтувати вже хоч би через те, що сьогодні люди науки є одночасно і громадськими та державними діячами. Сьогодні професор виступає не лише перед своєю студентською авдиторією, його кличуть експертом в державних справах, йому дають одповідальні політичні доручення, його ради слухають, до його висновків і опіній прислухаються. Поміркувати над усім цим варто і нашій професурі, бо в безпосередньому науковому контакті її з представниками світової науки можуть одкритися і нові можливості і нові перспективи для нашої справи.
В. Марченко
Дебют в Женеві[167]
Українські депутати варшавського сейму та сенату пп. Васильчук, Левчанівська та Черкавський, що приїхали на конгрес меншостей, виступили в Женеві перед швайцарським телеграфічним аґентством з заявою, що повинна притягти до себе ширшу увагу. З того факту, що офіційний польський "П. А. Т." подає її до відома польських газет, можна зробити висновок, що ця заява не байдужа і для польських політичних кіл та цілої громадської опінії Польщі.