І так має тягтись доти, доки краща частина польського громадянства не знайде в собі сили та мужности об'єктивно оцінити погрозу, що випливає з загострення польсько — українських відносин та рішуче порвати з дотеперішньою політикою в українському питанні всіх без виключення урядів, що приходили досі в Польщі до влади. Вона мусить приневолити своїх одповідальних політиків виконувати зобов'язання і заяви, дані ними перед цілим світом від імені Польщі щодо прав української людности. Невиконання таких зобов'язань одчувається не тільки українським населенням. В більшій чи меншій мірі його відчувають і політичні чинники Европи. І коли сьогодні вони не ставлять рішучих домагань в цій справі до Польщі, то таке поводження їх це не питання принципу, а тактики, яка в міру стабілізації Европи повинна неминуче змінитись уже просто через те, що неполагодження української справи в Польщі заважатиме переведенню дальшої стабілізації на схід од її кордонів.
Про Сен — Жерменські зобов'язання пам'ятають не тільки українці, як не тільки випадкові українці чули на власні вуха урочисту заяву міністра Скшинського на торішній сесії Ліґи Націй про український університет, для реалізації якої, до речі згадавши, досі нічого не зроблено.
Виступ українських сеймових депутатів у Женеві є одним із заходів, направлених на те, щоб політичні чинники світу не забували про зобов'язання польської влади. Все каже про те, що такі виступи не останні і що вони повинні систематично мати місце, аж поки "racja stanu" не примусить навіть таких політиків, як Ст. Ґрабський (беремо цю постать як найвиразнішу серед тих, хто подає тон і напрям антиукраїнській політиці в Польщі) зрозуміти нарешті, що польонізація логічно провадить до того ж самого, що й московська русифікація та німецький гакатизм. Було б, звичайно, ілюзією чекати такого прозріння від політиків школи Ґрабського, Дмовського або Ґломбінського чи Стронського і Корфанти, але коли в Польщі є політики іншої школи з більше реальним розумінням сучасного, з тоншим відчуванням майбутнього, з ширшими гороскопами на справу, то це вже діло їхнє взяти гору над першою і таким чином утримати Польщу від тих несподіванок, що можуть загрожувати не тільки її сучасним "кресам", а самій польській державності.