"Визнаючи необхідним всіма засобами спинити революційні підбурювання селян до грабувань і насильств проти земельних власників прошу вас: 1) всіх тих, що підбурюють, проводарів і революційних агітаторів, які не заарештовані судебною властю, арештувати і зробити відповідні заходи про заслання їх під догляд поліції; 2) ніяких особливих дізнань в цій справі, а так само і питань (?) не робити, а обмежитись протоколом, де мусять бути подані причини арешту і короткі відомості, упевнюючі винуватість; 3) коли явні агітатори будуть увільнені судебними властями, то залишати їх під вартою і поводитись по пункту другому; 4) в разі арешту учителів, фершалів і інших земських чиновників, а так само сторонніх осіб або приїжджих, не звертати жадної уваги на бунтарські протести самозванних союзів і делегацій. 5) Не звертати уваги на погрози зібрань і мітингів, а в разі необхідности найрішучіше розганяти протестантів, вживаючи, де треба по закону, зброї; 6) "представления" мусять бути зроблені зразу ж; 7) взагалі всякі вагання при виконанні попереднього не можуть мати місця; 8) про прийняття всіх вказівок, щодо точного і обов'язкового виконання, прошу телеграфувати двома словами: "Буде виконано", на ім'я директора департаменту поліції." Підписав управляющий міністерством 77. Дурново.
Цей циркуляр, як бачимо, має на увазі трохи обмежену сферу — аґрарні відносини, але це йому не заважає мати більш широке значення: та творчість і самостійність, які мусять тепер "украшати", як діямант, кожного губернатора, і які він мусить виявляти на всякім місці "владычествования своего", являється порукою того, що вказівки циркуляру будуть перенесені і на городські відносини, взагалі туди, де вважатимуть за потрібне до них звернутись. В поданому циркулярі детально вияснено, якої тактики мусять триматися чини адміністрації при "подавлениях" окремих революційних вибухів. Вона так цинічно відверта і жорстока, що коментарі до неї зайві! Не можемо не звернути уваги читача на § 3 циркуляру, який відкриває широкий простір для сваволі чиновників адміністрації і дає їм повне право, повний простір по власному "усмотрению" неґувати приписи судебної влади. Зрозумілим після цього являються всі численні арешти в будинках суду після судової розправи, коли оправданих судом, зараз же заарештовували жандарми і завдавали до тюрем. Ще в більш обурюючих і жорстоких формах виступає урядовий цинізм в приказі від 5 января міністра внутрішніх справ київському генерал — губернаторові: "Сегодня в местности Кагарлик, Киевской губернии, в имении Черткова, арестован аґитатор. Толпа с угрозами требует его освобождения. Местная вооруженная сила недостаточна. Ввиду этого настойчиво предлагаю как в данном случае, так и во всех подобных, приказать немедленно истреблять бунтовщиков, а, в случае сопротивления, сжигать их жилища. В настоящую минуту необходимо раз навсегда искоренить самоуправство. Аресты не достигают цели; судить сотни и тысячи людей невозможно. Ныне единственно необходимо, чтобы войска проникнулись вишеизложенными указаниями". — П. Дурново.
Бажання автора циркуляру здійснилось: і забите дисципліною автоматичне військо і ті, що вели його на села втихомирювати селян, в першій лінії пройнялись нелюдськими бажаннями міністра. Озброєні мечем і вищим здобутком новочасної військової техніки — кулеметами, вони спішать туди, де з вікового сну повстав народ, "привертають там спокій і тишину" і залишають після себе справді тишину — тишину зруйнованих сіл, знищених городів, спалених хат і трупів… А по шляху їхнього походу земля вся напоюється кров'ю невинних жертв свободи. Послані "по высочайшему" велінню генерал — адьютанти, фліґель — адьютанти, мічмани, ляйтенанти, поручники, ротмістри, різні губернатори, совітники, земські начальники, станові — всі оті Меллери — Закамельські, Орлови, Безобразови, Міни, Римани, Фон — Сіверси, Аліханови і інші, щог або тікали перші в бійці з японцями, або шукають орденів, чинів, нагород, — всі вони пройнялись до глибини своєї хижої душі бажанням всевладного міністра і реалізують його в Перові, Ашіткові, на Люберцях, в Голутвині, в Сибіру, на Кавказі, біля Риги, Мітави, по селах України. Реалізують серед лотишів, поляків, грузинів, росіян, українців. Для них немає національних ріжниць: всі однакові, всіх катують, над всіма знущаються.