На самий перед треба програмову культурно — освітню працю висунути. В. Прокопович, бувший прем'єр, отримав вже наказ стати на чолі її та керувати нею. Відповідні заходи з його боку будуть пороблені. Але обов'язком Вашим буде улегшити йому цю працю. Командири частин повинні зрозуміти її вагу і з свого боку все зробити, щоб досягти в цьому напрямку найбільших наслідків. Вся нація переходить через армію; те, що нація візьме од армії — залишається здобутком нації. І тепер, на еміґрації, ми можемо, коли захочемо, створити великі цінності з цього обсягу. Отже та програмова праця, що її провадити буде В. Прокопович повинна знайти як найглибше зрозуміння з боку командного складу армії бо цією працею гадається закласти певні програмові підвалини культурно — освітньої праці в армії, які придадуться нам і після, коли вже на Україні будемо розгортати нашу армію.
Програмовий наказ Головної Команди в цій справі опрацьовується і незадовго буде виданий.
Сподіваюся дістати для цієї праці спеціяльні суми, за допомогою котрих пощастить певні пляни, дотичні справи, здійснити.
б) К — освітня праця є частиною більш широкої праці над вихованням армії. Повинні ми поставити ясно мету: створити з нашої армії фанатиків української державности, людей національної чести і самоповаги. Повинні зрозуміти, що цю ідею зреалізуємо тільки тоді, коли вона прониже свідомість армії од верхів до низів її. Все те, що заважає їй, повинно усовуватись. Коли ми віддаємо під суд простого козака або старшину за невиконання елементарних приписів, то тільки через те, що педагогічно — державні цілі цим переслідуємо. Державні інтереси вимагають, щоб ми з більшою суворістю поставились до антидисциплінарних вчинків вищих начальників, бо вони, ці вчинки, ще гірші наслідки викликають, деморалізуючи молодших.
Я не буду спинятись на приписах наших статутів, регулюючих життя армії та даючих вказівки, як треба поводитись в тих чи інших подіях порушення їх. Зверну Вашу увагу тільки на те, що одними формальними приписами сьогодні керуватися не можна. Треба зважати на умовини, треба бути педагогом в ці тяжкі дні і уміти знайти відповідну лінію в випадках суперечности між формальними приписами і життьовими явищами.
Не мусить бути суперечности в аналогічних випадках, бо практика суперечностей захитує почуття законности. От приклади.
Мені представлено до відома два факти порушення командирами двох полків певних правил, дотичних харчового задоволення частин. В одному випадкові цю справу порушує сама судова офіція і вищий командний склад бере під свою оборону командира полку. В другому випадку — такої ж природи — та сама влада — вищий командний склад — усовує командира полку і апелює до судової влади.
Де послідовність командного складу? її не бачу. Навпаки, на цій непослідовності виростають небажані явища і невідповідне сучасній обстановці користування певними формальними правами, які даються статутами вищим начальникам.
Мусите, п. Інспекторе, таких явищ надалі не допускати, а тактовно, педагогічно їх полагоджувати та вчити наших старшин начальників, між якими є люди без адміністративного досвіду, військово — державній педагогіці.
б) Ставлячи завжди до вищих керівників в армії вимогу націоналізації армії і приведення її під цим оглядом в належний вигляд я мушу зазначити цілий ряд обурюючих явищ недогляду в цій справі.
Мені відомо, що 1) деякі старшини поза службою вживають московської мови, 2) в родинному житті нашою мовою не користуються, 3) на вечірках, уряджених військовими частинами, голосно цвенькають жінки старшин тією ж московською мовою, ображаючи почуття гідности нашої та справляючи цим пригноблююче враження на козацтво, 4) є такі старшини, що не вважають для себе неможливим голосно заявляти про свої симпатії до Росії і т. д.