Звертаючи на ці негативні явища Вашу увагу, вимагаю запропонувати вищому командному складу рішучу боротьбу з ними. Неохайність у виконанні цієї вимоги буду гостро надалі розглядати.
Той, хто дозволяє собі заявляти про прихильність до Росії — може вільно від нас відходити: тільки радіти будемо, що позбавляємось чужих і ворожих нашій ідеї елементів. І чим скорше од них увільнимось, тим краще для нас буде. Жалкувати не буду!
Той, хто допускає чужу мову в своєму родинному житті, так само є не зовсім певний для нас і мусить викликати до себе пильну увагу. В кожному разі з цим злом треба боротись: обов'язати їх уникати такої звички і пам'ятати, що в очах вищої військової влади така поведінка буде вважатись негативною атестацією для них і матиме своє певне значення в справах дальшого проходження служби.
в) Зокрема, для тих, хто не знає як слід української мови — завести спеціяльні курси навчання мови, яку і без того за три чи чотири роки можна було вже вивчити, чесно ставлячись до цього обов'язку кожного громадянина, а старшини української армії тим більше!
г) Звертаю увагу на необхідність тіснішого і ближчого відношення старшинства до козачої маси. Потрібні частіші бесіди з нею — по куренях — сотнях, на теми, зміцнюючі моральну силу козацтва і її віру в перемогу нашої ідеї. Це є справа — не тільки культурно — освітніх інструкторів, а кожного старшини. Рекомендую самому в цьому напрямку зразок іншим показувати і засвоїти армії слідуючу думку:
Справа перемоги нашої над ворогом є справою цілої нашої нації і армії, як частини її зокрема. Ні Головний Отаман, ні уряд не можуть досягти тих результатів у своїй праці, яких вони для України добиваються, коли однаково з ними і як один чоловік не буде думати і робити армія. Кожен старшина і козак є будівничий української держави і по певному пляну, урядом опрацьованому, для однієї мети працювати повинен. А праця ця реальні сліди матиме тоді, коли єдність думки і поглядів запанує. Кожна армія сильна тільки тоді з мілітарного боку, коли засвоїт:, вона єдину військову доктрину. Але цього вона ніколи не досягне, коли не засвоїть глибоко, органічно, і мозком і серцем, єдиної думки в справах державного будівництва та єдиної державної моралі. В наших умовинах над цими явищами особливо треба спинитись і всіх сил вжити, щоб єдности досягти. Вона і укріпить нас, сили дасть для того, щоб злидні пережити і з ясною думкою, і опрацьованим пляном на Україну повернутись!
ґ) Звертаю увагу на необхідність обачности в накладанні дисциплінарних мір. Треба вживати їх там, де вони доцільні. В сьогоднішніх умовах вони, коли їх бездушно вживати, або персональними міркуваннями в їх користуванні керуватись, можуть викликати зайву озлобленість, недовір'я і перехід до большевиків. Отже в цій справі педагогічний такт являється необхідним і на місці.
д) Частіші зібрання під Вашим керівництвом, старших начальників, за участю Нач. Генер. Штабу, присвячені обговоренню чи всебічному розглядові мір, переслідуючих збереження армії та моральної сили її, вважаю сьогодні дуже доцільним. Ясна річ, що такі зібрання не повинні вилитись в анархічну балаканину, чи безпредметне критиканство; в кожному разі вони не повинні нічого спільного мати з тими сумними прецедентами, що засвоєні були ген. Омелянович — Павленком, коли він під час операцій на фронті занадто часто відкликав з фронту старших начальників з шкодою для інтересів фронту і вносив політиканство в армію, що так деморалізувало її. Пропоновані Вам зібрання мусять бути діловими, державними по своєму духу і змісту і мають переслідувати одну мету: збереження армії, зміцнення vi моральної сили, піднесення серед неї національної свідомости, підвищення військового розвитку vi і плекання серед неї духа відданости фанатичної, безмежної інтересам Батьківщини.
е) Начальникові Культ. — освітньої справи будуть дані спеціяльні інструкції для праці в напрямку освітлення большевицької практики на Україні. Незалежно од цього командний склад повинен уживати кожної оказії, щоб правдиві інформації до армії про цю справу доходили. Військовий міністер, даючи між іншим свій звіт про перебування в таборах, доложив мені, що козаки ніби отримують безпосередньо листи, в яких рожевими фарбами малюється становище на Україні. Треба пояснити, що такі листи навмисне заставляють большевики писати батьків до своїх синів, перебуваючих на інтернації, щоб спровокувати козачу масу. — Повідомте кого треба, що совєтський уряд найбільше значення надає нашому урядові і армії, цілком справедливо убачаючи в нашому існуванні — велике зло і небезпеку для себе. Тим більше і ми повинні подбати про те, щоб ця небезпека все була живою і реальною.