Гадаю, що цілий ряд переходів до большевиків стався завдяки недоглядові. А тому рекомендую надалі тих, хто, під зглядом переходу до большевиків, є непевний, — піддавати сугубій опіці.
Хто хитається, вагається, того уміло, чуйно можна на правдивий шлях направити, переконати, з'ясувати, до сумління його промовити, а не залишати його без моральної опіки на волю власної безпорадности.
Треба користуватися тими, хто недавно з України прибув, для живої інформації про тамошній стан, правдиве слово не одного захитаного спинить і сили для терпіння додасть.
ж) Ясна річ, що елементи здеморалізовані, продажні повинні усовуватись. Зокрема старшини, що переходять на бік ворога, повинні бути деґрадовані в козаки і виключені з армії. В майбутньому рука закону караючого досягне їх. На жаль, я не бачу з боку вищої таборової нашої влади точного учота подібних елементів і своєчасних, документально підпертих, даних і рапортів, дотичних таких елементів.
А потім, коли повернемось на Україну, що ж — знову такі елементи як вовки в шкурі овечій, будуть влізати до армії, знову будуть розкладати її, а може навіть отримувати вищі ранґи?
Прошу на це увагу звернути і певний точний учот в цій справі переводити, подаючи воєнміну належні матеріяли, для дальшого розв'язання справи. Утаювати подібні факти було б недопустиме і відповідні начальники, од сотенних командирів почавши, повинні поіменну реєстрацію згаданих перекінчиків провадити для дальшого переведення справи наказами Гол. Команди, з розжалуванням старшин в козаки та віддачею їх на Україні під судову відповідальність включно!
Взагалі в інтересах Батьківщини я і од Вас і од командного складу вимагаю подвійного напруження та праці. В моїх очах цей час буде великим "испытанием" для начальників, а цей іспит буде взятий мною на увагу в справі дальшого проходження служби пп. старшин.
Прошу висловлене вище на увагу в своїй діяльності взяти і з текстом листа мого вищих начальників ознайомити: таємниці не роблю з нього, бо хочу, — особливо в цей момент, — щоб армія знала думки і вимоги свого Головного Отамана.
Хай Бог допомагає в Вашій і всього старшинства праці над заопікуванням нашою дорогою армією.
Петлюра
23. IX. 1922 р. Б.
Ген. інспектору військ УНР[191]
Копія Воєнміну.
Останні відвідини польсько — большевицької делегації для оголошення інтернованим воякам так званої "амнестії" з боку ворогів нашої держави дали змогу наново перевірити моральний стан нашого славного вояцтва і установити силу відданости його ідеї незалежної Української Держави.
На підставі писаних та усних рапортів, представлених мені вищим командним складом в цій справі, а також на підставі інших інформацій, дотичних її, вважаю необхідним зазначити, що в цілому і командний склад армії, і все вояцтво її показали себе гідними тієї одповідальної ролі, що припала їм в боротьбі за українську державну ідею взагалі, а в даній справі зокрема.
Устатковую:
перше — деморалізуюча праця большевицьких аґентів в таборах, не дивлячись на величезні гроші, для цього ворогами нашими асигновані, не дала їм значних наслідків.
друге — старшинство і козацтво знайшли в собі моральну відпорну силу не підпасти впливові цієї праці, а навпаки достойно і правдиво оцінили її, як підступну та провокаційну.
третє — умови, при яких оголошувалась "амнестія", геть були ненормальні, недостойні тих, хто її оголошував; не дивлячись на ті насильства, що чинились під час оголошення амнестії, на обман та провокаційні заходи, що були при цьому допущені, - як старшинство, так і козацтво не піддалось провокації і з честю вийшло із розставленої їм западні.
Радий ще зазначити, як доказ витриманости армії і її розважливого відношення до навмисних провокаційних заходів, до розбиття її єдности направлених.
Вважаю за свій моральний обов'язок оголосити мою подяку всій армії, од найстарших її командирів почавши і козацтвом кінчаючи, за новий іспит, що його склала вона під час провокаційної "амнестії", переведеної в таких же провокаційних умовинах.
Зокрема 1) висловлюю мій співжаль генерал-інспекторові армії Генерального Штабу генерал — поручникові Єрошевичу з приводу вчиненого над ним ґвалту — незаконного арешту, переведеного ніби для глуму над найвищим на цей час в таборах представником української військової влади і то за такі вчинки з його боку, де генерал-інспектор оберігав честь нашої армії і виконував свій обов'язок керівника її.
191
Друкується вперше з копії, що зберігається в архіві Бібліотеки ім. С. Петлюри в Парижі. Оригінал пропав під час другої світової війни, коли Бібліотека була вивезена Німецьким Військовим Командуванням.