2) Виступи ген — хор. Загродського, що з наказу ген. — поручника Єрошевича приступив до виконання на той час обов'язків генерал-інспектора армії і заявив ряд протестів проти арешту генерала Єрошевича і інших недоцільних та незаконних вчинків польської влади, вважаю відповідаючими інтересам справи і зміст протестів цих, представлених до мого відома в рапортах, апробую.
3) Доручаю полковникові Данильчукові, як представникові інтернованої української армії, скласти офіційний протест в її імені проти вчинків, допущених під час приїзду польсько — больше — вицької делегації в табори. Протест цей скласти перед польським Міністерством Закордонних Справ, домагаючись одночасно припинення дальших експериментів в цьому напрямку.
Висловлюючи мою подяку командирам частин за те моральне напруження, що виявили його вони під час подій в таборах Каліш — Щепіорно 8–10. X, вимагаю, аби воно не слабло, не зменшувалось, а, навпаки, утримувалось на рівні невтомного заопікування потребами козацтва і виявилось в систематичній праці по вихованню інтернованого вояцтва та поглибленню його відданости ідеї незалежної України.
Коли серед сучасних тяжких умов праця в зазначеному напрямку буде провадитись з ентузіязмом і невтомною енергією, армія стане однолітною сім'єю, пройнятою єдиною ідеєю і здатною перетерпіти лихо та різні несподіванки, похожі хоч би на ті, що мали місце під час останньої, "амнестії" — цієї комедії, за яку власним життям розплатяться ті, хто повірив їй.
Лист мій довести до відома інтернованого вояцтва з моєю подякою йому за новий доказ розуміння ним того обов'язку, що поклала на нього історія боротьби нашої за власну державність.
Петлюра Головний Отаман.
13. X. 1922 Р. Б.
П. С. — Воєнмінові: довести зміст листа до відома Ради Міністрів і окремо закомунікувати Мін. Зак. Справ для розсилки п. п. послам.
Ген. інспектору військ УНР[192]
Пане Генерале, Висловлюю мій співжаль рідній армії українській з приводу несподіваної смерти одного з її найпевніших і кращих козаків — генерал — хорунжого Пількевича. Від самого початку боротьби нашого народу за власну державність генерал, а тоді полковник Пількевич, брав чинну участь в ній, найбільше сил своїх посвятивши створенню оружної сили українського народу — рідної армії. Глибокий патріот — громадянин і дисциплінований старшина він уявляв собою зразок відданости нашій святій справі і невтомної праці над її розвитком, за що користувався заслуженим довір'ям та пошаною як з боку нашого вояцтва так і з боку нашого громадянства.
Хай образ фанатика — козака нашої національної ідеї залишиться навіки в пам'яті нашої молодої армії, як залишиться він таким і в моїй пам'яті. Хай інтерноване вояцтво збереже могилу цього лицаря незабутою, щоб перенести її до столиці нашої — старого Києва, який заховає в своїй землі тіло незабутнього борця і сина України.
Вічна пам'ять небіжчикові генералові Пількевичу і щира подяка йому за його гарячу любов, активну працю і невтомну енергію для добра нашої армії та цілої державної справи української.
Петлюра Головний Отаман військ УНР
14. X. 1922 р. Б.
п. Генерале, Лист мій з приводу смерти ген. Пількевича доручаю прочитати над труною небіжчика під час похорону при належній попередній команді.
Пет\люра\
14. Х
Похорони улаштуйте урочисто.
На вінку од мене мусить бути напис: "Вірному Козакові Українського Війська — неоджалованому ген. — хор. Пількевичу Головний Отаман."
Пет[люра]
Коп. Воєнміну.
Ген. інспектору військ УНР[193]
Серед наших старшин і козаків, перебуваючих на інтернації, знайдеться певно не один, хто сидів в "чека" і на собі зазнав ті страшні фізичні засоби, за допомогою яких комуністи творили насильства і ґвалти над запідозреними в неприхильності до їхньої системи.
Я вважаю доцільним зібрати якнайбільше відомостей про цю сторінку "реформаторської" діяльности большевиків і схоронити їх, як матеріял для нашої історії, для наших дітей і прийдешніх поколінь: хай діти знають, як кати московські мучили батьків.
Для переведення цієї справи пропоную Вам вжити всіх засобів, щоб зазначені вище "людські документи" зібрані були по можливості в найбільшому числі і по певній програмі, яка в загальних рисах уявляється мені такою:
192
Друкується вперше з копії, що зберігається в архіві Бібліотеки ім. С. Петлюри в Парижі. Оригінал пропав під час другої світової війни, коли Бібліотека була вивезена Німецьким Військовим Командуванням.
193
Друкується вперше з копії, що зберігається в архіві Бібліотеки ім. С. Петлюри в Парижі. Оригінал пропав під час другої світової війни, коли Бібліотека була вивезена Німецьким Військовим Командуванням.