Подаю Вам для відома характерну рису для вдови небіжчика М. Василька. 4. 8. вона доручила своїй секретарці написати Курбасові листа, що ніяких фінансових зобов'язань він до неї не може мати і що помешкання місії з 1. 8. мусить бути ліквідоване (вона, очевидно, не знала, що MB. перед смертю 28.7 заплатив за помешкання до 1 листопада). З цього видко, що вдова В. голови не загубила, хоч чоловіка загубила за два дні перед цим а саме 2. 8. (Я невірно писав Вам, що Василько помер 4. 8., в цей день його вже поховано. Мене вона так само не сповістила телеграмою і я з газет довідався про це тільки вчора (6. 8.)
Завтра вранці ВК. виїздить до Женеви, щоб вияснити, що з П. І. Чиж. і інші справи. — Може буде бачитись і з д — ром Б. (нашим електро — магнетистом — гіпнотиятом).
Де Стоцький? Які у Вас відомості про нього?
Ще одна подробиця для передсмертних годин MB.: вранці того дня, як він помер, а це сталося о 7.30 годин вечора, він хотів сідати в потяг і їхати до мене. Але стався припадок астми, від якого він уже не спасся.
Не знаю, чи викрутимося ми тут із становища, яке не тільки гірше від "губернаторського", але гірше й від г.[оловно] о[таман] ського.[202]
Стискаю Вам руку
Я.
7. 8. 1924 р.
Лист до В. І. Кедровського[203]
Вельмишановний Володимире Івановичу!
Вашого листа з 5–го серпня я отримав і сердешно дякую за ті цікаві інформації, які Ви подали в ньому. Не мав можливости зразу ж одписати, бо несподівано для себе, через смерть — теж несподівану — М. Василька, опинився в дуже тяжкому матеріяльному становищі, а це й на моральний стан духа вплинуло дуже погано, бо виїхав за кордон, дякуючи допомозі грошовій М. Василька, який це зробив з мотивів патріотичних; на цю допомогу — про неї наші громадяни були поінформовані ще раніш, коли я провадив з ними листування в цій справі — я й жив до смерти М. В. Мав він приїхати до мене, щоб утворити постійний фонд для моєї діяльности за кордоном (малось на увазі певний плян, який вимагав і певної суми грошей, що згоджувався М. В. дати), — але все це несподівано урвалось. Отже я "сів маком", як кажуть, і опинився в становищі гіршому не тільки "від губернаторського", а й "головного отамана". Не знаю ще, як я викручусь з нього. Правда, наші громадяни з Праги та Подєбрад, так само і з інших осередків морально підтримують і вимагають "не закривати лавочки" і "триматись до останку", намагаючись водночасно полагодити шляхом самооподаткування матеріяльні умовини мого життя. Але, що з цього вийде; і чи надовго вистачить такої жертво л юбности у наших громадян (а вони теж в злиднях живуть!) — трудно сказати. Покищо я і мій сопутник В. Прокопович, живемо швайцарськими "акридами" в формі баклажан (це — покищо найдешевше) та чаєм. Нічого: можна звикнути, як і до папірос, які можна палити на високій горі і при дужому вітрі! — Може якось перетерпимо! Зле те, що все це — гальмує деякі мої пляни і проекти праці. — Посилаю Вам деякі матеріяли про становище на Україні. Вони — уявляють собою доповіді наших людей, що "маршерують" "звідси — туди"; отримують певні завдання, повертають назад. Не всі ці "меркурії" однакової інтелігенції, через це й доповіді їх одбивають на собі індивідуальність авторів. Очевидна річ, що на підставі таких доповідей не можна робити узагальнень, а проте деякі відомості, що подаються в них, цікаві і характерні. Можу сказати, що останніми часами (3–4 місяці) зносини з "тим боком" стають живішими, що показує на зміцнення нашої там організації. Коли знову не затешеться провокація (хоч принципи технічні організації це виключають), або не об'явиться "новий Тютюнник", то справа буде розвиватись і зв'язувати все нові й нові елементи в протибольшевицькій акції. Гадаю, що послані Вам інформації можуть і Вам стати в пригоді. Коли б Ви захотіли використовувати для тамошньої преси, то я проти цього заперечень не поставлю, але прошу дуже бути обережним і не підводити людей, — отже точні географічні згадки та інший матеріял, який би дав большевикам змогу по ниточці дійти до клубочка, якось уміючи — "замазувати". — "Звідти" вимагають літератури. Дуже велику вагу надаю створенню її; дещо навіть уже в рукописах мається, але на видання нема грошей. Вам я цієї справи не залишу і може таки дійду до реалізації її. — Звичайно, коли б в Америці була наша власна добра організація, коли б галичани — еміґранти не були такими провінціялами та здеморалізованими, коли б наддніпрянська еміґрація в Америці теж була свідома з національного боку, то може б "новий світ" дещо допоміг "старому краю". На жаль, Ваш лист виключає будь — яку надію на це джерело. Отже приходиться з наших власних злиднів добувати соки матеріяльні і на створення потрібної в сучасних умовинах агітаційної літератури для антибольшевицької України. — А проте, як не зле стоять, "наддніпрянські шанси" серед американських українців, я гадаю, що з погляду загальноукраїнського нам треба ставити певні домагання до них, агітувати за ці домагання, хоч би на перших порах і без особливих бажаних наслідків. Маючи це на увазі, а також і Ваші припущення, що "коли б прийшло до активних подій на Україні, то можна б було дещо зробити", я в додаток до зформульованих Вами завдань Вашої діяльности, накреслив би ще деякі, що випливають з практичної програми нашої національої праці в підготовчий період до отих, згаданих Вами, — можливих подій на Україні. Повинен перш за все зауважити, що не роблю собі ілюзій щодо швидкого наближення їх, особливо після тих "дипломатичних успіхів", які здобули большевики в Лондоні. Але, теоретично кажучи, до них іде, хоч пророкувати час і термін, коли ці події приберуть ширший — рішаючий розмір, надзвичайно трудно. Отже, припустимо, що такі події наступлять. Яку ролю можуть відограти в них, або після них, — коли вони скінчаться успішно для України, — американські українці?