Висловлене вище стосується до структури організаційної самого товариства. Тепер спиняюсь над завданнями товариства.
Вони поділені можуть бути на дві категорії.
Перша — доброчинна. Вона і конечна і зрозуміла, — тим більше, що певна кількість членів т — ва буде оцінювати діяльність його власне по цій ознаці. Зрозуміло, що в напрямку здобуття матеріяльних ресурсів виконавчі органи т — ва, як центральні так і льокальні, будуть примушені розвивати ініціятиву і енергію. Цей обов'язок повинен і на кожному члені т — ва лежати.
Розподіл грошей не повинен належати тільки центральній інституції. Найбільш доцільним полагодженням справи я уважав би такий: певний відсоток зібраних місцевими філіями грошей чи інших ресурсів виконавчі органи витрачають на місці, згідно з своїми потребами, доповідаючи про це центральній інституції; певний відсоток пересилають вони Головній Управі, чи президії для розподілу нею по усталених титулах — призначеннях, а не в цілковите розпорядження її та витрачення згідно з її міркуваннями. Кожний "титул" витрат повинен мати і свій рахунок і свої відчислення з тих сум, що пересилаються філіями. Так само і президія, здобуваючи з своєї ініціятиви матеріяльні ресурси, мусить поділяти їх по титулах не тільки відповідно волі жертводавців, а й вимогам статуту т — ва, що мусять бути ясно передбачені при самому опрацюванні його і знайти забезпечення у відповідних пактах статуту. Це увільнить виконавчий орган од зайвих наклепів і тертя на цьому ґрунті. Уважаю одповідаючим інтересам справи, коли б параграфами статуту було точно зазначено, що доброчинна діяльність т — ва має місце в цілком певних обставинах. Особливо в справі допомоги грішми. На доброчинні справи т — во може призначати тільки певний відсоток ги гостину своїх фондів. Тут мусять бути точні межі, за які статут заборонятиме переходити, бо інакше т — во швидко вичерпає свої засоби, виснажиться і збанкрутує, здискредитувавши саму ідею т — ва. Це треба наперед передбачити і можливу небезпеку усунути відповідними параграфами статуту. Крім того грошова форма допомоги мусить мати місце у випадках виключних — як тяжка хвороба або смерть. Більшу увагу з обсягу доброчинности треба звертати на допомогу в формі посередництва в підшукуванні заробітку, організації спілок для певних цілей тощо.
Друга категорія завдань т — ва полягає в ідейній діяльності його. Коли ясно не зформулювати їх в статуті, то тоді, на мою думку, і саме т — во буде кволим, частина вояків, і то найбільш свідомих та цінних, від нього відсахнеться. Громадянство теж тоді т — ва не підтримає. Через це воно зав'яне і навіть в доброчинній ділянці своєї праці не осягне бажаних наслідків. -
Щодо ідейних завдань т — ва, то вони полягатимуть 1) в плеканні серед членів т — ва та української нації ідеї державности української і традиції оружної боротьби за її реставрацію, 2) в певній праці для осягнення цієї мети[206] і 3) в утворенні, шляхом видавництва військової літератури та журналів, певних творчих цінностей з обсягу військової науки і мистецтва — для мене зрозуміло, що осягнення цих завдань в умовинах дійсности сучасної надзвичайно тяжке. Але ми ніколи не повинні забувати одного поучения історії: користь для рідного краю від еміґрації його політичної тільки тоді буває позитивною, коли вона доступними для неї засобами і напруженнями працює для своєї Батьківщини за кордоном, пропагує дорогі для неї ідеї серед чужинців і витворює ті творчі цінності, що їх не можна ні творити ні розвивати під окупаційною владою у себе дома.
В цьому напрямку нашій військовій еміґрації є над чим попрацювати, бо ніхто інший за неї цю працю не виконає. Як і всяка аналогічна діяльність нашої еміґрації, - і згадана діяльність військової частини укр. еміґрації вимагає певного, опрацьованого в деталях, пляну, концентрованих зусиль і колективних заходів. Коли на все це вона, в особі своїх керуючих органів чи окремих членів зверне увагу, то доконає потрібного діла. Для прикладу скажу: наша оружна боротьба 1917–1920 pp. повинна знайти своє освітлення в європейській військовій літературі, разом з виясненням її причин, значення і неминугости в майбутньому.