Поруч з цією працею т — во повинно поставити собі за завдання утворення укр. військової літератури і журналістики. Виясняти значення цього завдання — зайва річ, бо воно зрозумілим
є для кожного, хто розуміє органічну залежність шансів нашої боротьби від попередніх зусиль і підготовчої праці, серед якої й праця військово — літературна доконче потрібна. Не буду спинятись і над тим, що саме в цьому обсягу треба продукувати і видавати. Це вже зазначено на сторінках "Табору", а президія Товариства Вояків Армії УНР має серед членів своїх досить компетентних знавців даної справи. Більш потрібним уважаю спинитись над практичною стороною цієї справи.
Я уявляю її собі так: 1) певний відсоток членських вкладок відчисляється до видавничого фонду т — ва; 2) видання т — ва обов'язкові для кожного члена, при чому філії самі передплачують видання т — ва для кожного свого члена; 3) справа громадської допомоги для цієї справи в значній мірі залежить від ініціятиви і рухливости центральних органів його. Все це дає підстави для утворення фонду видавничого. В міру розвитку діяльности т — ва в цьому напрямку невиключеним є приплив грошей спеціяльно для даної мети і з України. — В кожному разі параграф про видавничу діяльність повинен увійти до статуту. Історія виправдає військову еміграцію, коли вона не все, що хоче в цьому напрямку зробити, виконає, але ніколи не вибачить їй, коли військова еміґрація не дбатиме про здійснення тих пактів національної програми, що покладаються потребами сьогоднішньої нашої праці виключно на неї.
Хочу ще зупинитись над вимогами, які повинно товариство ставити своїм членам ще перед вступом до т — ва. Ці вимоги, на мій погляд, мусять бути почасти моральної натури, а почасти й національно — державної. Т — во повинно взяти на увагу сумний досвід з деморалізацією навіть одповідальних чинників армії, захитаність і непевність, що виявилась на ділі, декого з них; небезпеку злої волі і навмисних розкладових заходів з боку ворогів укр. державности. Зірвати т — во з середини, використавши для цього, шляхом підкупу, навіть членів його. Сумних прецедентів в цьому напрямку ми мали досить. Треба рахуватись, що большевики, напр., все зроблять, щоб захитати т — во, бо воно самим фактом свого існування являтиме небезпеку для них. Отже: сторожкість, і обережність і подвійна перевірка моральної незаплямованости, державної вихованости та самопосвяти ідеї т^ва мусить бути передумовою вступу до нього. Утворене і укомплектоване по цим принципам т — во може відограти колосальну ролю в долі нашої Батьківщини: воно не тільки збереже традиції оружної боротьби за нашу соборність і державність не тільки витворить цінності творчого характеру, потрібні для військового будівництва, але й виховає контингент фанатично відданих ідеї української державности борців, що творитимуть моральну силу майбутньої української армії і фермент її творчого життя.
Ще одна увага. Для мене ясним є, що т — во свої одповідальні завдання може виконати тільки тоді, коли воно не тільки ідейно, але й органічно зв'язане буде з Державним Центром, як джерелом і хранителем української державної ідеї. Цей зв'язок і контакт треба забезпечити відповідним чином. В противному разі т — во зійде на манівці, може стати матеріялом чи тереном для різних партійних експериментів, а врешті розвалиться, не виконавши тих великих завдань, що повинно їх поставити собі в своїй діяльності. Все це так само слід передбачити і небезпеку на цьому ґрунті мудро усунути.
Висловленим покищо і обмежую свої міркування з приводу Т — ва Вояків Армії УНР. Думаю, що в головному вони є властивими кожному воякові патріотові і державникові, який знає ціну пролитої нами крови і хоче побачити, що пролито її не дурно. Звичайно, коли прийдеться такі міркування втілювати в ляпідарні параграфи статуту (нашого власного!) товариства, — треба взяти на увагу вимоги елястичности і національної доцільности: думаю, що за допомогою юристів з нашого ДЦ все це, Ви, п. генерале, перетворите у відповідний проект статуту, який буде одповідати і інтересам справи і потребам наших вояків, що давно вже повинні мати свою власну широку організацію з її спеціяльними завданнями. Порозумівшись з президією т — ва, Вам пощастить закінчити нелегку працю в цьому напрямку, кожен крок якої я наперед вітаю, бажаючи Вам найбільшого успіху. Радив би також Вам з цього приводу увійти в зносини з представниками наших військових осередків по інших країнах.
З правдивою повагою до Вас
Я.
25. IX. 1924 р.