П. Генерал-полковнику Дельвігу[207]
Високоповажаний п. Генерале, Посилаю Вам для відома копію листа мого на ім'я ген. В. Сальського, в справі організації Товариства Вояків Армії У.Н.Р. Справа ця стає тепер актуальною. Певно і серед вояків наших, що перебувають в Румунії, нею цікавляться?
Може Ви знайдете відповідним, скористувавшись з'їздом еміграційним, ознайомити військову частину його на спеціяльному засіданні її з цим листом і обговорити справу по суті? Про наслідки наради і постанов в цій справі, коли до них дійде, рекомендував би поінформувати ген. Сальського.
Бажаю Вам, п. Генерале, в цьому напрямку найбільшого успіху.
Мої найкращі побажання Вам персонально.
З правдивою до Вас повагою
25. IX. 1924 Р. Б. Я.
Лист до пані Косенко[208]
Вельмишановна Пані, Прошу мені великодушно вибачити, що я несвоєчасно відповідаю на Ваше миле повідомлення в справі помешкання. Трапилось непорозуміння: я гадав, що ВК Вас повідомив, аж виявилось, що помилився.
Очевидна річ, що помешкання з такими вигодами я залишив би за собою, коли б мав… відповідну суму. На жаль розміри її для мене неприступні.
Сердечно дякую за Ваші клопоти. Мій привіт Іл. Хв.
З правдивою до Вас повагою
Я.
19. ІІІ — 1925 р.
Всп. Пані Косенко.
Лист до М. П. Левицького[209]
Шановний Модесте Пилиповичу, Одержав Вашого листа. Посилаю при цьому листа до О. Безпалка, прошу його передати по призначенню. Вам напишу додатково.
Тим часом бажаю Вам всього найкращого. Додаю до цього запрошення на лекцію Токаржевського, яка одбулась на зборах Т — ва "France Orient" і мала успіх.
З привітом та пошаною.
30. ІІІ. 1925 р. Я.
Лист до дочки[210]
Дорога Лесю, Перш за все Тінек просить вибачити йому, що він довго не писав своїй дочці. Йому трохи нездужалось. Свою вину і перед мамою і перед тобою я викуплю і виправлю.
Дружина С. В. Петлюри Ольга Опанасівна і донька Леся
Спасибі тобі за привітання та побажання. Коли б, хоч половина моїх надій здійснилась, то я був би щасливий!
Радий я, що твоя нова учителька французької мови тобі подобається. Чи вона не родичка отого Шарпантьє, що сидить у Варшаві від Ліґи Націй? А проте Шарпантьє — це таке поширене у Франції прізвище, як у нас Левицький або Карпенко чи Іваненко. То добре, що ти їй даєш вірні пояснення до нашої мапи, але сама ти ніколи в душі не гаси віри, що наші землі ще будуть нашими. Вони повинні бути нашими, коли ми хотітимемо їх та научимось усі умінню зробити їх своїми. Трудна це наука, але не неможлива.
Я власне тепер читаю "Основи Землезнання України" проф Рудницького і багато дечого довідуюсь про нашу землю такого, чого раніш не знав, а одночасно й себе виправляю. За цей час я дуже багато книжок прочитав та передумав, а з усього цього такий висновок зробив: інакше і я працював би і поводився, коли б довелось знову боротись за Україну. Тільки ж немає в мене певности, що за мого ще віку ця боротьба розпочнеться. Скоріше всього, що за Україну боротись буде молодше покоління, до якого і ти будеш належати. Дай Бог, щоб цьому поколінню пощастило більше як нашому!
Я радий, що до Вас заходила пані Безручко. Персонально я її не знаю, але про неї і ВК і Мишківська оповідають, що то порядна і вихована пані. Даремно Ви не поїхали за місто. Певно тепер у Варшаві жарко, як у Парижі.
Тепер тут спека велика і люди, що знають Париж, як от Косенки, пророкують, що в червні зате тут буде холодно.
Цими днями я збираюсь теж поїхати за місто — до Версалю. Це — колишня резиденція французьких королів. Там великий палац і знамениті водограї. Але туди треба їхати не самому, а в невеликій компанії. Отож, як підбереться, то може й поїду.
Цими днями я був на виставці "Сальону" паризького: картини і скульптура. Але мені не дуже ця виставка подобалась, хоч картин там і дуже багато. — Відкрилась тут всесвітня виставка декоративного мистецтва, але я там ще не був, хоч про неї багато дуже пишуть в газетах.
Кожна держава збудувала свій павільйон. Є, між іншим, і польський і большевицький. Але над большевицьким сміються газети і признаються, що не розуміють, в якому стилі його збудовано, бо такого немає ніде на світі. Як побуваю я на тій виставці, то про свої враження напишу.
Ти мене, Лесік, питаєш, скільки я цигарок на день палю? Можу тобі правду написати: від 30 до 40. Коли нічого не пишу, то палю менше, коли ж беру перо до рук, то виходить більше: сама рука якось тягнеться до цигарки. Тільки і тютюн тут і цигарки — лихі! На тютюн тут державна монополія, так само, як і на запалки, отож через це він і не дуже добрий. Купувати ж англійський тютюн (він куди кращий), мені не по кишені.
207
Друкується вперше з копії, що зберігається в архіві Бібліотеки ім. С. Петлюри в Парижі. Оригінал пропав під час другої світової війни, коли Бібліотека була вивезена Німецьким Військовим Командуванням.
208
Друкується вперше з копії, що зберігається в архіві Бібліотеки ім. С. Петлюри в Парижі. Оригінал пропав під час другої світової війни, коли Бібліотека була вивезена Німецьким Військовим Командуванням.
210
Друкується вперше з копії, що зберігається в архіві Бібліотеки ім. С. Петлюри в Парижі. Оригінал пропав під час другої світової війни, коли Бібліотека була вивезена Німецьким Військовим Командуванням.