Ну, як же Ви там на лоні алеманської природи? — Бажаю Вам одпочити та набратись і добрих вражень, і сил. Може вони пригодяться для чогось більш корисного, як амбалерство.
Прошу передати мій сердечний привіт жоні генераловій та побажати їй всього найкращого.
Вам стискаю руку, в надії, що вона напише мені пару слів, про Ваше життя — буття.
Ваш душею П.
20. УПІ. 1925 p.
Не встиг відослати свого листа, як мої вже приїхали і вітають Вас з Парижу.
Лист до В. К. Прокоповича[217]
Вячеславе Константиновичу, Я мав сьогодні увечорі бути в редакції. Тим часом доктор заборонив мені виходити з хати. Отже, якщо матимете час, то й самі приходьте до мене, і Іларіонові Хведоровичу перекажіть про те, щоб він до мене з Вами прийшов, взявши з собою потрібні матеріяли, про які у мене з ним була розмова.
П.
1925.
Лист до Є. Бачинського[218]
Вельмишановний Євгене Васильовичу!
Запізняюсь з своєю відповіддю на Вашого листа через те, що справи порушені Вами, вимагали мого порозуміння з А. М. Л. [івицьким].[219] На листування йде час, а це своєю дорогою гальмує полагодження спішних завдань. Так і з Вашим листом трапилось. Поспішаю одповісти на нього.
Очевидна річ, що тепер уже пізно буде посилати листа уряду Абесінії в справі наших студентів. Volens nolens доведеться його передати через руки тій делегації цього уряду, що приїде до Женеви на чергову асамблею Ліґи Націй. Найбільш доцільним буде, коли Ви не тільки передасте цього листа, а й укладете його та підпишете, як уповноважений нашого Уряду. Сподіваюсь, що пленіпотенції, підписані для Вас В. Прокоповичем, — будуть вистачаючими для цього. Якщо ж на Вашу думку, їх не буде досить, то тоді згаданий лист підпише В. К., як міністер освіти, — тимбільше, що й справи, що будуть порушуватись у цьому листі, торкаються, властиво, його компетенції. Прошу мене повідомити про Ваше рішення. В. К. цими днями повертає з Німеччини до Парижу, — отже, в разі чого, може лист до Етіопського Уряду підписати.
Для Ваших потреб пересилаю інформації, дотичні фаху тих студентів, що могли б поїхати до Етіопії. Це все, що мені прислали з Подєбрад. Коли під час Ваших розмов з делегацією виясниться потреба більш докладніших інформацій, прошу мене повідомити.
Ви цікавились адресою Токаржевського. Подаю її нижче і прошу нею користуватись і в листуванні зо мною (доки не приїде В. К.) — з поміткою для С. В., але мушу Вас поінформувати, що формально Токаржевський сьогодні не є керуючий Мін. Зак. Справ. Це не перешкоджає йому працювати в тісному порозумінні і зо мною і з Урядом.
Між іншим дякуючи Токаржевському та Шумицькому доведена до кінця справа формального порозуміння між нашим Урядом та урядами Кавказьких Республік, (Азербайджан, Грузія і Північний Кавказ). Відповідна умова між нами та урядами згаданих країн підписана в Парижі. Вона переслідує інтереси співпраці політичної в боротьбі з совєтсько — окупантською владою. Першим виявом її буде подача меморандуму за спільним підписом до Ліґи Націй. Власне тепер цей меморандум опрацьовується. Коли дійдемо до порозуміння щодо тексту його, то тоді Вас сповіщу. Можливо, що будемо прохати Вас передати, разом з грузинським представником — постійно перебуваючим у Женеві — цей меморандум по призначенню. Це в тому разі, коли В. К. не зможе персонально до Женеви поїхати, що при відомих Вам грошових наших відносинах майже неможливо. Повідомляю Вас про це прелімінарно. Після вияснення справи напишу докладніше. Ми, звичайно, не чекаємо ніяких реальних відгуків на наш меморандум, але уважаємо доцільним його подати, щоб звернути увагу політичних чинників на факт існування бльоку державних угруповань, ворожих до комбінації відновлення Росії в колишніх кордонах і заявляючих свої права на території, що колись увіходили до Російської Імперії. Що більше й частіш ми будемо прищеплювати європейській політичній опінії думку про існування порозуміння між антиросійськими угрупованнями, тим менше перешкод в майбутньому ми зустрінемо з боку впливових європейських чинників в справі визнання України.
З цього погляду певний крок наперед зробили наші с — д. на ґрунті II Інтернаціоналу. З газет Ви певно знаєте, що останній конґрес в Марселі визнав за Україною право на державну незалежність поруч з Вірменією та Грузією. Досі, в аналогічних обставинах, соціялісти українську справу замовчували і тільки тепер, після попередньої, на протязі 3–х років, праці, укр. с — д делегації пощастило перебороти опозицію впливових соціялістичних кругів в цій справі.
217
Друкується вперше з копії, що зберігається в архіві Бібліотеки ім. С. Петлюри в Парижі. Оригінал пропав під час другої світової війни, коли Бібліотека була вивезена Німецьким Військовим Командуванням.
218
Друкується вперше з оригіналу, що зберігається у Єпископа Є. Бачинського в Ружемон, НІвайцарія.