30–го серпня 1919 року злучені армії Української Народньої Республіки і Західньої Української Народньої Респуліки здобули Київ.
Ворожа постава Денікіна до української незалежности змусила уряд УНР розпочати проти нього війну.
Відсутність амуніції і медикаментів, пошесть тифу, перехід Української Галицької Армії до Денікіна спричинилися до повної катастрофи. Коло 1–го грудня 1919 року армія УНР з Головним Отаманом Симоном Петлюрою і урядом опиняєтьсл в районі Любар — Чортория, оточена з усіх боків ворогами.
4- го грудня на нараді уряду й штабу та представників війська під головуванням Симона Петлюри, постановлено вислати армію в запілля ворога у відомий Зимовий Похід.
5- го грудня уряд виніс ухвалу про від'їзд Головного Отамана за кордон для шукання підтримки і союзників.
22–го квітня 1920 року, після довгих переговорів, було підписано між українським та польським урядами договір та військову конвенцію для спільної боротьби проти Росії.
В наслідок цього союзу Симон Петлюра ще раз вступив на чолі українського війська до звільненої столиці України 8–го травня 1920 року. Але вже 10–го червня Київ знов було залишено.
В листопаді 1920 року, після припинення воєнних дій між Польщею і Росією і упертої самотньої боротьби, армія УНР з Головним Отаманом та урядом, не бажаючи капітулювати, перейшла Збруч і опинилась у таборах для інтернованих.
Але Симон Петлюра не припинив боротьби. З — за кордону він утримував зв'язки з Україною. Він керував роботою екзильного уряду УНР та інформаційною діяльністю українців у міжнародніх колах. Він організовував українську еміграцію і під псевдонімами друкував статті в українській еміґраційній пресі.
31–го грудня 1923 року, Симон Петлюра виїхав з Польщі і перебував в Австрії, Угорщині, Швайцарії. Восени 1924 року оселився в Парижі і організував видання тижневика "Тризуб". Його невтомна діяльність призвела до того, що большевики видали на нього смертний вирок. Цей вирок було виконано 25–го травня 1926 року на вулиці Расін у Парижі.
Псевдоніми і криптоніми Симона Петлюри
(За даними Бібліотеки ім. С. Петлюри і А. Жука).
В. М.
В. Марченко
В. Салевський
Г. Рокитний
О. Ряст
О. Р.
О. Р — ний
Святослав Тагон
Святослав Таґон
Си — то
СТ.
Симон
С. П — ра
С. Торнтон П.
П. С. С. Т.
Зілот
Матеріали до бібліографії Симона Петлюри
Нижчеподані бібліографічні матеріали зібрали Андрій Жук, Григорій Довженко і редакційна колегія цього збірника.
Редакційна колегія свідома, що це не повна бібліографія і далі працюватиме над збиранням матеріялів.
БІБЛІОГРАФІЧНІ МАТЕРІАЛИ 1902–1909 p.p. ПРЕСА РУП — УСДРП.
За матеріялами Андрія Жука А. Окремі видання
1. Відозва "До Чорноморських козаків", 1902, вид. на гектографі Чорноморського Комітету РУП. Передрукована в додатках до розвідки А. Дучинського "Революційна Українська Партія на Полтавщині", в Збірнику "За сто літ", кн. 2, Київ, 1928, ст. 313–314.
2. "Добра порада в лиху годину", 1906, Петербург, в серії брошурочних видань УСДРП, виданих півлегально. (Видана без імени автора, за даними А. Жука написав її С. Петлюра).
Б. ПЕРІОДИЧНІ ВИДАННЯ І. "Добра Новина"
(Виходила у Львові 1903 р. Спершу, — три числа за січень, лютий, березень — як орган Української Соціялістичної Паргії (УСП), а по з'єднанні її з РУП, в червні 1903 p., стала органом РУП, заступивши Черновецьке "Гасло", яке перестало виходити в травні 1903 р. Під фірмою РУП вийшли два подвійні числа "Доброї Новини": ч. 4–5 за вересень — жовтень і ч. 6–7 за листопад — грудень 1903 р.; на цьому числі часопис перестав виходити.)
1. Допис з Катеринодару про поширення літератури РУП поміж козаками Кубанської Области і огляд заворушень між вірменами на Кавказі й Кубані, у зв'язку з відбиранням у казну маєтків вірменських церков, ч. 6–7.
П. "Праця"
(Орган РУП, Львів, виходила від березня 1904 до квітня 1905 p., заступивши "Добру Новину").
1. "Агонія царату", 1905, ч. 12, підпис — П.
2. "Революція в Росії і європейська преса", 1905, ч. 12, підпис — Зілот. Крім того, в числах 1–6–7, 1904 p., дописи з Катеринодару. На думку А. Жука, тематика дописів і їх стиль говорять за те, що їх автором був С. Петлюра.
В дописі до ч. 1. "Праці" за березень 1904 р., між іншим оповідається про "ведомственный конфликт" між місцевим жандармським полковником і катеринодарським поліцмайстром, бо поліцмайстер дозволив піднадзорному тоді Ф. Щербині, виступити в Товаристві Дослідників Кубані з рефератом про померлого дослідника місцевої старовини Феліціна. При цім в дописі подаються деякі біографічні інформації про Щербину, та що він працює над історією Кубанського війська.