В тих замітках вони вітають постанову київських робітників і хвалять за "определенность і решительность" ("Речь"). Газета бувшого міністра М. М. Федорова "Слово" називає цю постанову "знаменательной". "Новое Время" заявляє, що постанову київських робітників треба зустріти не "иначе как с чувством живейшого удовлетворения". Перечитуючи такі отзиви газет про згадану резолюцію просто диву — дивуєшся, як мало знає наша преса робітників, їхнє життя, їхні погляди на різні справи політичного та громадянського характеру. Газети, забалакавши про резолюцію робітників в справі анархізму та експропріяцій, підняли такий галас, наче нову Америку одкрито.
"Слава тобі Господи! — кричить "Новое Время", видимо і самі соціял — демократи починають бачити весь "ужас" свого становища в країні, яка, дякуючи їх старанням, стала кублом розбійників, де й вони, поруч з іншими злодіями, відогравали таку ж сумну ролю". Відповідати "Новому Времени", що мішає до купи і соціял — демократа, ідейного борця за новий соціяльно — по — літичний лад, і форменного злодія, грабіжника, не має ніякого змислу. Для цієї газети, що завше стояла проти радикальних реформ в нашій державі, що обпльовувала всі щирі і непідкупні бажання соціяльно покривджених клясів — тільки ті, хто поділяє її погляди, її проповідь темноти та безправ'я, тільки ті й чесні, тільки ті й порядні. Решта або грабіжники, або злодії, місце яких в Сибіру, по тюрмах, на шибениці. Відповідати, кажемо, такій газеті на її статтю про резолюцію київських робітників було б зайвим.
Але все ж не можна не зауважити, що коли вже хто й винен в тому безладді, яке тепер запанувало в Росії, в тих убивствах та експропріяціях, що без них не минає й одного дня, — то ні в якім разі не соціял — демократи. Партії пролетаріяту завше засуджували такі способи боротьби, завше п'ятнували анархістичні вчинки, що кінчались убивствами та грабунками. Наводити тут цілий ряд резолюцій, напечатаних в свій час по газетах, і відповідних постанов соціялістичних партій було б зайвим. І коли б "Нов. Bp." більш уважно стежило за ними і чесно становилось до своїх обов'язків перед громадянством, воно б не мішало до купи однієї чесного борця і злодія, не одкривало б Америки з резолюцією. Але ждати від реакційної газети чесного поводження — марна трата часу. "Новое Время" більше ніж яка інша газета завше була безчесною і брехливою. Боронячи старий лад, повстаючи проти прав народу, проти національної і соціяльної рівноправносте, проповідуючи утиски і національну ворожнечу, — вона сама в значній мірі винна в тому безладді, яке тепер панує в державі, вона сама завзято поливала і поливає дощем своєї проповіді безправ'я той ґрунт, на якому тепер пишним квітом буяють анархістичні вчинки, різні експропріяції, злодійства, терор і т. д. Хто сіє вітер, той завше пожинає бурю!!
Соціял — демократичні партії ніколи не мали нічого спільного з тими "подонками" громадянства, з тими "злодіями", до яких тепер залічує їх "Нов. Bp.". Треба тільки пригадати боротьбу робітничих організацій під час революції з різними злодіями, що "прикриваючись революційним прапором", ловили рибу в мутній воді і чинили іменем партії різні насильства, убивства та грабунки, щоб переконатись у цьому. Та разом з тим соціял — демократія старається направити і ці елементи громадянства на шлях розумної організованої боротьби за краще будуче і закликає їх в ряди організованого пролетаріяту. Резолюція київських робітників Української Соціял — Демократичної Партії являється, таким чином, не якоюсь несподіванкою, а тільки "повторением", новим актом старої принципіяльної політики соціял — демократії в її боротьбі з анархізмом та з анархістичними методами боротьби.
Не будемо спинятись на статті "Слова" з приводу згаданої резолюції. Стаття ця недотепна і виявляє повну безграмотність редакції газети в тих справах, які вона має сміливість обговорювати.
З більшою увагою можна було б спинитись над статтею "Речи", та тільки брак місця не дає нам можливости розібрати її як слід і через те ми обмежимось тільки декількома увагами. Вітаючи резолюцію і признаючи за нею позитивне значення "кадети" разом з цим не можуть не вдержатись, щоб не пригадати "большевикам" їхніх гріхів і не нагадати, що, мовляв, і вони почасти винні в тому, що тепер з'явилися у нас анархістичні вчинки. "Нельзя не заметить, что найбольшее количество сторонников в рабочей массе анархизм вербует себе в среде революціонного бланкизма, т. е. в среде большевиков", заявляє "Речь" і далі навчає соціял — демократів: "надо овладеть движением, а сделать это невозможно, оставаясь на той самой диаметрально — противоположной позиции, которая собственно и вызвала движение своими крайностями". Висловлюючи таку думку, орган кадетів виявляє неглибоке і дуже поверхове розуміння тих анархістичних явищ, проти яких виступають київські робітники в своїй резолюції. На думку "Речи" виходить так, що терор і експропріяції появились дякуючи "крайностям" большевицької тактики, тоді як справді вони виросли на ґрунті політичного безправ'я і того соціяльно — економічного безладдя, які так даремно хотіли усунути і політичні партії і обидві Думи Державні. Далі "Речь" зауважує, що соціял — демократії треба "завладеть движением", а осягти цього вона не зможе аж доти, доки буде стояти на тій позиції, яка "властиво викликала рух (анархістичний) своїми крайностями". Для кожного, що більш — менш уміє оцінювати факти політичного життя, видко, що соціял — демократія не може "овладеть движением" не через те, що у неї, мовляв, непридатна тактика, а через те, що на шляху до цього стоять більш загальні причини політичного характеру, які, позбавляючи нормальних горожанських прав широкі маси, з логікою фактів ведуть за собою, як свою протилежність, анархістичні вчинки в формі терору, експропріяції, насильств, грабунків і т. д. Очевидно, що аж доти, доки ці політичні причини будуть ще мати силу, доти ніякі платонічні бажання "Речи" не матимуть ніякого реального значення.