Маючи це на увазі, київські робітники цілком вірно і зауважують, що "та боротьба правительства, яку воно веде з громадським злом, не досягає своєї мети" і висловлюють своє гаряче переконання, що "Єдиним засобом боротьби з розбоями і різними експропріяціями та економічним терором може бути тільки заведення в Росії політичної свободи та законности і проведення в життя радикальних реформ щодо поліпшення становища робітничих мас, а також забезпечення за робочими масами права на свободу політичних та економічних організацій, свободу зібрань, забастовок, свободу усного та печатаного слова".[45]
Сімок
Резолюція зібрання київських робітників
Зібрання київських робітників, організоване місцевим комітетом Української Соціял — Демократичної Робітничої Партії, прослухавши доклад "про анархістів та їхню тактику", після живих дебатів, виробило таку резолюцію:
"Становище політичного безправ'я, що сталося тепер в Росії, гальмує розвиток робітничих організацій, здатних заправляти економічною і політичною боротьбою робочого класу. А тим часом, безробіття, постійні голодовки і пошесті створюють вдячний ґрунт для розповсюдження ідей анархізму та анархістичних способів боротьби.
Таке становище призвело до незвичайного терору, що виявляється в убивствах представників капіталу і його прислужників та в підпалах поміщичих економій. Професіональні злодії і грабіжники, перейнявши методи і тактику "ідейних" експропріяторів, роблять найогидливіші насильства, тероризуючи населення розбійничими нападами з метою грабувати і приватних осіб і служащих в громадських та правительственних інституціях, прикриваючись революційним прапором.
Зібрання робітників міста Києва української соціял — демократії, щитаючи, що та боротьба правительства, яку воно веде з цим громадським злом, не досягає своєї мети, висловлює своє гаряче переконання, що єдиним засобом боротьби з розбоями і різними експропріяціями та економічним терором може бути тільки заведення в Росії політичної свободи та законности і проведення в життя радикальних реформ щодо поліпшення становища робітничих мас, а також забезпечення за робітничими масами права на свободу політичних та економічних організацій, свободу зібрання, забастовок, свободу усного та печатного слова.
Признаючи з свого боку ідею анархізму реакційною, а тактику анархістів та інших революційних організацій, робітничих груп і окремих осіб, які в своїй боротьбі з існуючим ладом вживають убивств представників правительственно! власти та капіталу і "експропріяції" добра своїх ворогів нікчемною і шкідливою, такою, що тільки вносить деморалізацію в робочі маси, затемнює клясову самосвідомість пролетаріяту, суперечить ідеї клясової боротьби, ослаблює віру пролетаріяту в свої сили, як кляси і одриває часто ліпші, свідоміші елементи на безрезультатну боротьбу, — робітники міста Києва, українські соціял — демократи, звертаються з гарячим закликом до робітників — товаришів і крестьян увіходити в такі існуючі вже робітничі клясові організації, що не визнають таких способів боротьби, для спільної однодушної боротьби за поліпшення свого економічного становища.
45
Як додаток до цієї статті прикладається текст резолюції зібрання київських робітників. Ред.