В деяких українських трупах антрепренери "нагрівають" акторів ще спектаклями, яких не можна виставляти, але "не по вине антрепренера". Під цей затишний і "спасительний" для антрепренерів параграф останні ховаються завсіди, як тільки їм приходиться скрутно. Хоче антрепренер зробити якусь економію в своєму бюджеті, зараз у нього й готова причина, через яку він не може поставити спектакля. Для цього він намовить якогось артиста захворіти, тим більше що з — поміж трупи є чимало таких "христопродавців", що за ласку хазяйську, за "роль", за прибавку жалування готові не тільки товаришів — бідолах, але й рідного батька продати. Таких спектаклів, що не ставляться "не по вине антрепренера", можна влаштувати, скільки буде охоти, але такі спектаклі боком вилазять акторам, бо за ці "прогульні" дні антрепренери не забувають з їхнього жалування робити вичоти. Робляться по деяких трупах, прим, у д. Суходольського, вичоти і за такі дні, коли трупа переїздить з одного города в другий. Інші антрепренери не платять акторам за "передпразникові" (15) дні, яких разом з днями переїздів набереться не менше, як на місяць (приміром в трупі д. Пономаренка).
Можна б було більш докладно спинитись над матеріяльними умовинами життя українських акторів, над формами тієї експлуатації, яку проробляють над ними антрепренери українських труп, нарешті, над безправним становищем українського актора, але ми гадаємо, що і того, що ми сказали досі, доволі вже для того, щоб уявити всю злиденність, всю незабезпеченість існування, всю безправність на сцені "служителя" української "вільної" театральної штуки. Свобода штуки і матеріяльні ланцюги українського жерця її це звучить якоюсь іронією, безглуздим, жорстоким знущанням над самою штукою з одного боку і правами людини — з другого. Капіталізм створює протилежність класових інтересів, викопує глибоке провалля поміж тими, хто продає свою робочу силу і тими, хто її купує, поміж тими, хто марнує своє здоров'я, сили і тими, хто з того здоров'я наживає собі достатки. Здавалося б, що поміж українськими артистами клясова свідомість, свідомість своїх інтересів повинна б була знайти давно вже собі місце. На великий жаль, на ділі цього немає. Раз, через те, що на українську сцену до останніх часів ішли переважно такі люди, які з штукою не мали нічого спільного, байдужі до неї, неосвічені, некультурні; а друге — через те, що з клясового боку на українську сцену йшли такі елементи, яких можна скоріш всього зачислити або до люмпен — пролетаріяту або ж до дрібно — буржуазних груп громадянства. При такому складі українських акторів клясової солідарности поміж них і не могло бути. Навпаки, на українській сцені, дякуючи специфічним стосункам сцени взагалі, звили собі міцне кубло явища, цілком протилежні робітничій солідарності. Ми бачимо, що частина українських акторів, і напевно більша, запобігають всякими правдами, а більше неправдами ласки антрепренерської, "підставляють одне одному ножку", доносять, шпигунствують, топлять одне одного, можна сказати, в ложці води, аби тільки достукатись до більшого жалування, до визначнішого становища на сцені, для того, щоб "вибитись" на "акторську дворянську лінію", себто грати кращі ролі та стати ближче до антрепренера. Декому з таких акторів уявляється, що незабаром і він стане сам антрепренером і буде тиснути та "крутити в бараній ріг" акторів, своїх недавніх товаришів, як досі крутили його. При таких обставинах, звичайно, важко акторам добитись солідарности. Недивно ж, що змагання більш свідомих та інтелігентних акторів за поліпшення свого існування і умовин праці, не давали досі бажаних результатів. Антрепренери безжалісно викидали з трупи тих акторів, які хотіли покласти край знущанню антрепренерському над ними, урегулювати стосунки поміж антрепренером та акторами або принаймні увести в ці стосунки хоч якесь право. І завсіди бувало в таких випадках так, що решта трупи не піддержувала, не озивалася за своїх товаришів, хоч бачила і відчувала, що правда на
їх стороні, а не на стороні антрепренера. Свавільство антрепренерів і тепер ще буяє на українській сцені так само, як буяло воно 10–20 років назад.