Трійця довго стоїть на даху, вдивляючись у вогні й світлові плями… Оксанич обережно ставить порожній келих собі під ноги, Равлик плаче, а Марк зненацька скрикує: ми ж на тій вежі, ми на площі У!!! УЩШУУУШШШУУШУУУШУУШУУШУУууууууууууууууууууу накриває всіх трьох глибоким жовтуватим світлом ууууууууУУууууУ!
Приваблива стюардеса, схожа на Одрі Тату, зупиняється поруч з Марком, Равликом і Оксаничем: насправді це ен-ле-о, шепоче вона і підморгує достоту так, як робить це Равлик, тільки тсццццц, не кажіть нікому, воно замасковане під літак, щоби ніхто нічого не зрозумів, і, вже професійно виструнчуючись, вголос пропонує: вина? кави? чіпсів? неодмінно візьміть іще чіпсів!
Марк і Оксанич помітили, що вчорашній день змінився сьогоднішнім, тому що не спали вночі. Помітили. Але так і не зрозуміли, чому все це так далеко… мабуть, вони трохи задрімали у своєму трансатлантичному лайнері, саме тоді, коли пролітали океан. Оксанич зводить на стюардесу очі, так-так, будь ласка, принесіть нам іще чіпсів!
10
Зміст апельсина
Дівчина з пластмасовим лицем насунула каптура ледь не до підборіддя й увійшла до маршрутки — її хитнуло на східцях. Кинуло на перше біля дверей сидіння силою потужного сп’яніння (чотири великих білих нефільтрованих пива і в кожному по сто грамів горілки). Заспівав солодкаво-синтетичним голосом арабську мелодію мобільник у наплічнику дівчини, й вона заходилася нетямущими руками випорпувати драстичну тварючку з-поміж сигарет, нотатника, записничка, книжки й різноманітного дитячого мотлоху: знівельованих носовичків, всохлих каштанів та жолудів, грудочок пластиліну, камінців, горіхових шкаралупок, гілочок та перетертого на порох у чорних нетрях подертої підкладки осіннього листя. На геть розкоординовані зусилля дівчини масно поглядав молодик з навпротного ряду, але тій вже все було по цимбалах. Не млоїлася вона лише через невмирущий рефлекс автопілоту, котрий будь-що вів її додому. Своєрідна відповідальність за власне пробудження вранці. «Та!!! Вже іде!!! Блять, скіки мона!!! Шо таке?!!» — почули істеричний гавкіт дівчини нечисленні пасажири маршрутного таксі. К-курррчччккккккккхххпппсссссчшшшшшш, — просичала вона, силкуючись запхати мобільного назад до торби. Задня панель апарата від надмірних зусиль відскочила з тихим ляскотом, стрибнула підлогою і завмерла під сидінням хтивого молодика. Дівчина жодної уваги на це не звернула. Їй врешті вдалося запхати мобілу до наплічника, і вона припала чолом до шиби, не відсуваючи свого геловінівського каптура. Дівчина вийшла на потрібній зупинці. Виписуючи синусоїди, допленталася до свого будинка. Нічого вже не тямлячи, роздяглася. Невдовзі спала вже важким і моторошним п’яним сном, не змивши косметики й не познімавши численних грубих каблучок з дешевого срібла.