— Отже, — сказав я, звертаючись до сiмох дiтей Одiна. — Зараз я переправлю вас у Серединнi свiти, де моя сестра Бренда прийме вас i в загальних рисах ознайомить iз Землею Артура. Потiм ви самi станете вивчати її, ввiйдете в роль тамтешнiх мешканцiв, вихiдцiв зi Скандинавiї, кожен з вас придумає собi правдоподiбну легенду, а за мiсяць-пiвтора прибуде до Логрiсу, буцiмто почувши про те, що я роздаю вiчну молодiсть та могутнiсть. Зустрiвши там знайомих, в жодному разi не показуйте, що знаєте їх. Крiм того, тримайтеся окремо й один вiд одного, щоб нiхто нiчого не запiдозрив, коли я вирiшу, що всi ви будете допущенi до Причастя „за високою майстернiстю”. А потiм можете знайомитися, ставати друзями, одружуватися... але не до цього. — Я зробив паузу i значуще подивився на двi сiмейнi парочки. Те, що я казав, було лише квiнтесенцiєю докладних iнструкцiй, що їх вони вже отримали вiд Дiонiса. Та зайве повторення нiколи не шкодить. — Власне, умови вам вiдомi, ви погодилися з ними й заприсяглися дотримуватися всiх пунктiв нашої угоди. Це дозволить вам стати повноправними членами Дому, нiчим не гiршими, але й не кращими за iнших. Будь-якi вашi претензiї на привiлейоване становище будуть розглядатися мною як серйозна провина, що дає менi право вiдмовитися вiд послуг порушника. Питання є?
Якийсь час усi семеро перезиралися в нерiшучостi. Очевидно, хотiли запитати про Джерело — просто так, з чистої цiкавостi. На мою вимогу, Дiонiс при доборi кандидатур дотримувався ще й таких критерiїв, як низький рiвень честолюбства, пiдвищена обережнiсть, навiть боязкiсть, i не надто майстерне володiння силами. Це, звiсно, послаблювало мою команду, але водночас убезпечувало вiд проявiв зайвих владних амбiцiй з боку „пiдсадних качок”. Насамперед, я потребував учителiв — розумних, освiчених, старанних, та загалом пересiчних людей, що навчать мiсцевих чаклунiв i вiдьом керувати Формотворчими, а потiм вiдiйдуть у тiнь, задовольнившись статусом рядових членiв нового Дому.
Зрештою менi поставили кiлька несуттєвих запитань, я вiдповiв на них, потiм наказав усiм сiмом стати посеред холу якнайближче один до одного i викликав на зв’язок сестру. Бренда вiдповiла, що вже готова до прийому.
Iдея прямого сполучення мiж Серединними й Екваторiальними свiтами виникла в мене та Бренди одночасно. Поштовхом до цього стала здатнiсть Бронвен проникати в Безчасiв’я як з того, так i з iншого боку нескiнченностi. Анi менi, анi Брендi це не вдавалося, зате ми швидко навчилися переправляти один одному неживi предмети. Потiм настала черга живих iстот, i незабаром десять сiмей пухнастикiв, на превелику радiсть Пенелопи, замешкали у двiрському парку Авалона. А за кiлька днiв ми ризикнули одним добровольцем з-помiж „пiдсадних качок”. Операцiя пройшла гладко, i того ж дня я переправив на Землю Артура ще дюжину найманцiв. Таким чином, вiдпала необхiднiсть вести за собою по Тунелю в нескiнченнiсть понад сотню людей. Та й менi самому бiльше не треба було перетинати це пекло — досить присутностi адепта по iнший бiк нескiнченностi, щоб з його допомогою зробити миттєвий стрибок. До речi, я пропонував Брендi вiдвiдати братове коронування, а потiм повернутися назад, „схопившись” за Моргана, але вона навiдрiз вiдмовилася. Найпевнiше, через Брендона. Я пiдозрював, що за весь цей час вони жодного разу не зв’язувалися — обоє, що називається, пiшли на принцип. Бiдолашнi мої близнюки...
Я збiльшив iнтенсивнiсть Образа й загорнув сiмох дiтей Одiна в силовий кокон. Вони ще не встигли усвiдомити, що вiдбувається, як я дав потужний iмпульс у нескiнченнiсть i миттєво переправив їх до Бренди. Хол будинку спорожнiв, ми залишилися втрьох — я, Дiонiс i темноволосий хлопець на iм’я Джона, той самий, з яким я познайомився, коли вiн залишав Дiм Свiтла.
„Нормально, Артуре, — повiдомила сестра. — Вони в мене. Цiлi й неушкодженi. I, звичайно, трохи наляканi”.
„Отже, прощаймося?”
„Нi, стривай. Я про Брендона та Бронвен...”