— Ти просто ще юна...
— Ай, годi! Вiк не має значення. Я прямо запитала в Джерела, чи можу стати справжньою Хазяйкою. Вiдповiдь була заперечна.
Я зiтхнув:
— Гарненькi справи! А я ж так сподiвався, що проблема вже вирiшена — та ба... Джерело не повiдомило, хто може стати його справжньою Хазяйкою?
— Персоналiї воно не назвало. Зате висунуло кiлька конкретних вимог. По-перше, Хазяйка Джерела має бути жiнкою. По-друге, нiхто з нинiшнiх адептiв-жiнок не може стати справжньою Хазяйкою — нi я, нi Бренда, нi мама, нi Бронвен. I, по-третє, справжньою Хазяйкою Джерела може стати лише жiнка, народжена простою смертною вiд чаклуна.
Поки Дейдра промовляла це, наголошуючи на кожнiм словi, Колiн i Бренда значуще дивилися на мене.
Я мiркував повiльно, але у правильному напрямку.
— Дейдра-старша?
— Цiлком можливо, — кивнула Дейдра-менша. — Але Джерело не дало однозначної вiдповiдi. Йому бракує iнформацiї про тiтку Дейдру. Воно цiлком знає лише своїх адептiв.
— А як ти взагалi додумалася до такого формулювання?
— Це не я, а тiтка Бренда. Вона порадила менi запитати в Джерела, чи обов’язково справжня Хазяйка має бути напiвкровкою. Воно вiдповiло, що так.
Я подивився на Бренду. Сестра кивнула. I цiєї ж митi ми почали перемiщатися вперед за часом матерiального свiту — разом зi столом i тим, що на столi. А по дорозi до нас приєднався ще один стiлець.
— Що сталося? — запитав я.
— Чекаємо гостю, — пояснила Бренда. — Зараз тут буде Бронвен. Якщо не помиляюся, вона має важливу для нас iнформацiю.
— Послухай, сестричко. Ти мене геть заплутала. Я не можу вхопитися за нитку твоїх мiркувань.
— Ти боїшся, Артуре. А втiм, тебе можна зрозумiти. Ти не хочеш думати про подiї, пов’язанi з викраденням Дейдри й убивством короля Брiана, бо в них замiшана Дiана...
— Брендо! — застережно вигукнув я. — Ти ж обiцяла...
Колiн, що досi не втручався в нашу розмову, повiльно промовив:
— Пiзно, Артуре. Бренда вже все розповiла.
— Не турбуйся, тату, ми мовчатимемо, — запевнила мене Дейдра. — Пенелопа про це не довiдається.
— Але навiщо? — докiрливо запитав я у Бренди. — Навiщо ти видала нашу таємницю?
— Бо це перестало бути нашою особистою таємницею, — вiдповiла сестра. — На вiдмiну вiд тебе, я багато думала про твоє вiдкриття, намагалася зрозумiти, нащо Дiанi знадобилася Дейдра. Версiя про жертвоприношення не влаштовувала мене вiд самого початку. I що далi, то бiльше я переконувалася, що цю баєчку Дiана склала для Емрiса й Аларiка Готiйського, щоб змусити їх виконати її волю.
— По-твоєму, Дiана призначила Дейдру своєю наступницею?
— Скидається на те. Не стану стверджувати напевно, але це багато пояснює. Першi неусвiдомленi пiдозри виникли в мене, коли я виявила, що Дейдра може безпосередньо керувати роботою процесора. Потiм була реплiка Дiонiса в той пам’ятний день, що розтягся для тебе на десять рокiв.
— Яка реплiка?
— Коли Бронвен припустила, що новою Хазяйкою має стати Дейдра, Дiонiс, який не знав, що в тебе є дочка з таким iм’ям, запитав: „Артурова жiнка?”. От вiдтодi моя пiдсвiдомiсть запрацювала на повну силу. Але на свiдомому рiвнi здогад сформувався лише пiсля того, як Дейдра-менша з’ясувала, що вона несправжня Хазяйка Джерела.
— I ти поставила своє запитання, уже маючи на увазi Дейдру-старшу?
— Атож. I тепер я хочу розпитати Бронвен.
— Думаєш, вона знає бiльше, нiж каже? — озвався Колiн.
— Думаю, вона знає бiльше, нiж думає, що знає.
Дейдра-менша пирснула смiхом:
— От що, тiтонько. Часом твої намагання якнайточнiше висловити свою думку призводять до того, що тебе майже неможливо зрозумiти... До речi, про тiтку Бронвен. Зараз вона явиться. — Дочка повернула голову саме в належний час i в належному напрямку, щоб зустрiти Бронвен теплою усмiшкою. — Привiт. Ми тебе заждалися.
Рудоволоса й зеленоока Бронвен, у минулому моя Снiгова Королева, а нинi королева Свiтла, весело вимовила:
— Бачу, у вас тут маленький пiкнiчок. Дуже мило! Можна приєднатися до вашої чудової компанiї? — Оскiльки ми не заперечували, вона сiла на вiльний стiлець мiж Колiном та Брендою й дiстала сигарету. — Отже, що святкуємо?
— Точно не знаємо, — сказав я. — Можливо, чергову змiну влади.
— Отакої! Мiй братик хоче скинути тебе з престолу?
Колiн нервово посмiхнувся:
— Боронь боже! Краще вдавлюся.
Бронвен миттю стала серйозною:
— Стривай-но! Цi похмурi жарти менi знайомi. Що сталося? Брендо, про що ти хотiла побалакати?