І тоді жрець сказав:
— Оце й усе… Хай тепер живе на Юпітері.
А через деякий час вони відчинили кімнату, в якій лежав радник Шако. Він був мертвий…
— Я тільки виконував, — шепотів карник.
— Мовчи! Тобі ніщо не загрожує. Я зневажаю помсту, вона не гідна людини. Всі ви — наші полонені. Ніхто вас не зачепить пальцем. Їжею будете забезпечені. А воля… Визволиться народ — тоді побачимо…
Коли вийшли з кімнати полонених і повернулись до Штабу, Микола спитав:
— Чаміно, ти можеш нарешті пояснити, хто мене визволив із полону жерців? Я, здається, почав догадуватись. Але не розумію, навіщо оці секрети? Ніби ти мені не довіряєш…
Чаміно кинув на Миколу гострий погляд, потім на його обличчі з'явилася добра, щира усмішка.
— Ображаєшся, Акачі?.. Не варто. Я й Штабові не одразу пояснив.
Просто боявся, що це сприймуть як фантазування. Між іншим, так воно й сприймалося, доки пригода з твоїм загоном не переконала членів Штабу. До цього мало хто вірив у мої експерименти. Навіть випадок із твоїм визволенням…
Тільки зараз Микола дізнався, як його врятували. Намагаючись викликати Миколу по таємному шахо, Чаміно вперше не одержав відповіді. Він зрозумів, що з ним сталося лихо. Добре вивчивши дорогу з розповідей дядька Ело, вони з Лашуре рушили на розшуки Гашо. За спиною в Чаміно висів апарат сомнамбулізму середньої потужності. Всі люди в радіусі тисячу шу виявилися підвладними його хвилям. Цього було досить, щоб стати невидимками. Розшукавши Гашо, вони забезпечили його апаратом захисту, і всі троє напали на контрольний пункт. Ніхто не чинив їм опору — всі були сковані сомнамбулізмом…
— Оце й усе, — закінчив Чаміно скупу розповідь. — Але для революції нам потрібна дуже потужна станція. Вона вже будується…
— Що значить будується? — здивувався Микола. — А хіба це, що було з нашим загоном… Хіба це не станція?
Чаміно засміявся, заблищали міцні зуби, у великих білкастих очах з гострими чорними зіницями замерехтіли іскорки.
— О-о, ні!.. Це поки що діюча модель. Для справжньої станції потрібна майже вся наша електроенергія… З усіх робочих агрегатів.
— І з нових теж? — недовірливо перепитав Микола, знаючи, які великі потужності мала тепер держава повстанців.
— Ну, можливо, один реактор залишимо для освітлення… не довіряти тобі немає причин. Це однаково, що не довіряти самому собі… Справа в тім, Акачі, що я мрію про безкровну революцію. З дитинства не можу бачити крові. Вбивати людей — це жахливо.
— А коли та людина — ворог? Не вб'єш її — вона уб'є тебе.
— Можливо, ти маєш рацію, — погодився Чаміно. — Так само гадають і члени Штабу. Але ж гинутимуть не тільки вороги. Хіба наших загине менше?.. Я знаю, ми все одно переможемо. Коли озброїти всіх біловолосих потужними жуго, видати їм десятки мільйонів плащів… Коли Гашо виведе їх усіх на поверхню… О-о, це буде непереможна сила!.. Але ж карники Безсмертного разом з його легіонами — це також півтора мільйони! Зброєю вони володіють значно краще. Доки революційні бійці борсатимуться у наших плащах, карники й легіонери винищуватимуть їх сотнями тисяч… Планета буде завалена трупами, революція потоне в народній крові…
Микола, слухаючи Чаміно, пригадував, як перші два-три дні незграбно борсались у гравітаційних плащах юнаки, що готувались до польоту на Материк Свободи. А коли вмикали свої шахо, прилади то підкидали їх високо вгору, то жбурляли кудись далеко вбік, то валили в кучугури снігу.
Тільки днів через десять удавалося досягти деякої злагодженості рухів. Це правда, таких бійців можна передушити голими руками…
Тим часом Чаміно пояснював свій стратегічний план.
Уже зараз фабрики повстанців виготовили цілком достатню кількість плащів, шахо і потужних жуго, щоб озброїти армію біловолосих. Будується велика станція сомнамбулізму. Прилади захисту від її хвиль умонтовані в шахо, які будуть роздані бійцям революції.
Потужність станції така велика, що жодна людина в державі Безсмертного не сховається від її хвиль. Зате всі, хто володітиме шахо повстанців, не піддадуться її впливу.
З вільного населення країни повстанців уже давно сформована армія першого удару, що нараховує п'ятсот тисяч бійців. Вони вже досить добре володіють зброєю…
— Бачиш, Акачі, ми не дрімаємо, — розповідав Чаміно далі. — Як тільки збудуємо станцію, влаштуємо п'ятихвилинну перевірку. Ми пошлемо вірних людей у столицю, озброїмо їх таємними шахо і ввімкнемо станцію на повну потужність. Потім вимкнемо, вислухаємо доповіді наших інформаторів. Якщо станція діє бездоганно — через тридцять хвилин оголосимо початок революції…