Чаміно зник, з'явилася постать Безсмертного.
Хвилі Чаміно на нього не діяли. Микола зрозумів: стіни приміщення, де містився пульт управління Сонячним Кільцем, обкладені шаром захисної речовини. Чи, може, Єдиний розгадав секрет шахо, який потрапив йому до рук разом з розвідниками повстанців?
— Як смієш ти, нікчемна комахо, так розмовляти зі своїм Богом? — суворо промовив Єдиний. — Невже тобі невідомо, що я маю владу не лише над нашою планетною системою?.. Тисячі зірок і планет, які смертна людина бачить неозброєним оком, — це мої володіння. Вся Галактика від краю і до краю належить мені. Давно вже боговідступні племена, які погрузли в гріхах, підбурюють мене вчинити страшний суд. Досі я терпів. Та я не маю права терпіти, коли гріхи почали перекидатися з планети на планету.
Пролунав спокійний голос Чаміно — сам він на екрані не з'явився.
— Ташуко! Ти не маєш права загрожувати вибухом Сонячного Кільця. Тебе породила фаетонська мати.
На обличчі Безсмертного знову з'явилася страшна посмішка.
— Мене породив мій власний геній, щоб зробити Володарем Всесвіту. Не грайся з вогнем, єретику!.. Якщо мої слова нездатні повернути тебе в лоно боже, послухай оцю грішницю. Вона визнала владу Всевишнього і цим спокутувала свої гріхи.
Поруч з Безсмертним стала Лоча. Серце Миколи прискорено забилося спершу від радості (жива, жива!), а потім від невимовного страху. Обличчя Лочі було сумне-сумне, але таке ж прекрасне, як завжди. На ній був одяг святої — чорний плащ з шестикутною зіркою на грудях.
Лоча сказала:
— Мій любий брате! Я підкорилася владі Безсмертного. Я дала слово навіки оселитись у храмі божому, щоб своїми молитвами прославляти його мудрість і могутність. Його геніальний розум розгадав таємницю наших шахо. Тепер вони захищають нас обох — Безсмертного і мене…
— Що ти кажеш?! — не тямлячи себе, вигукнув Микола. — Лочо, Лочо! Як ти смієш?.. А Лоча заговорила знову:
— Я хочу, щоб ти мене почув… — Її очі спалахнули раптовою блискавицею. Вона вигукнула: — Не вір, не вір жодному слову Єдиного! Подивись, який він нікчемний… — Лоча стрибнула до Безсмертного і штурхонула його маленьким кулачком у груди. Безсмертний поточився і якось кумедно впав на підлогу. — Ти бачиш, бачиш? Хай побачать це всі люди на планеті!.. Передай це всім, всім, всім!..
Якусь мить на екрані ще лишалося перекошене від люті обличчя Безсмертного. Але на ньому вже не було жодної рисочки, що надавала йому божественної величі. Один жест слабосилої жінки розвінчав Безсмертного до кінця! Він, мабуть, і сам зрозумів, що його влада над людськими душами скінчилась навіки: хто не бачив сьогодні на екранах цієї сцени, побачить завтра, через оберт, через тисячу обертів! Це падіння зафіксовано сотнями приладів які здатні відтворювати його безліч разів. Який же з нього тепер бог?.. Безсмертний знав, що зображення цієї сцени передано Материком Свободи у Всесвіт. Від Галактики до Галактики воно мандруватиме вічно, і на кожній планеті, що згодом його прийме, так само кумедно, як зараз, падатиме він од легенького поштовху безстрашної фаетонки. На далеких планетах реготатимуть діти, а старі люди, повчально здіймаючи палець, казатимуть: така доля чекає всіх претендентів на трон Всевишнього.
Могутності — кінець! Лишився вічний сміх, що покотився луною у Всесвіт.
На екрані все зникло. Тільки прозвучав голос Чаміно:
— Спасибі, сестро! Ти зробила те, на що не зважилася жодна людина протягом шести тисяч обертів. Ти звалила Безсмертного!.. Арміям більше нічого робити.
Та це було не так. На екрані з'явився пульт управління Великим Сонячним Кільцем. Маленька, ледь-ледь помітна кнопка. До кнопки потягнулася чиясь рука. То була рука Безсмертного! Ось і він сам виріс на екрані. В олов'яних очах — згусток смертельного жаху, але рука тягнеться все вище й вище… Вона то завмирає, то знов підводиться з наміром торкнутися тієї велетенської смерті, яка справді здатна знищити цілу Галактику.
Знову пролунав голос Чаміно:
— Ташуко! Ти ж маєш людський мозок…
Безсмертний ніби не почув його. Від божевільного жаху смикалась рука, але те, що він став посміховиськом Всесвіту, підштовхувало до нелюдської помсти. Ніхто не перешкодить йому вчинити страшний суд! Ніхто!.. Навіть Пантеон Розуму, що вчинив тривогу на Материку Свободи. Тремтячий палець дотягнувся до кнопки і… натиснув її!
Рагуші й Ечука-батько заціпеніли від жаху. Тільки Микола був спокійний. Він певен, що кабелі, в яких таїться смерть Фаетона, перерізані, — інакше б Чаміно не підняв народ на повстання. Микола спокійний і за Лочу: сам Безсмертний їй нічого не заподіє.