Утиль-бог давно вже не посилає грішників на Атлантиду. Фаетонці як раби на Землі не годяться: втрачають працездатність. Фаетонці там здатні бути або ж богами, або каторжанами. Богів посилають на Атлантиду. Каторжан розкидають по всій планеті. Це у Єдиного називається — карати самотністю. І треба сказати — дуже тяжка кара!..
Він натиснув кнопку на стіні каюти. Відкрилася велика карта, що злегка світилася. То була карта Землі…
Рагуші обвів пальцем великий острів серед синіх просторів океану. Ні, не острів — цілий материк…
— Велика Атлантида! — з якоюсь несподіваною побожністю в голосі промовив Рагуші. — Фаетонська держава на чужій планеті. Зрештою, наплювати мені на утиль-бога! Безсмертний має до неї таке ж відношення, як, скажімо, до Сиріуса. Атлантида — це розплідник людського розуму, мати нової цивілізації. Ось у чому річ!..
— Розкажіть про неї, — попросив Микола, хоч сам у цей час думав про Лочу. Де вона тепер?..
Рагуші глянув на атомний годинник, що показував абсолютний космічний час.
— Коротко можна. Але спершу відповім, куди я вас везу. Ось дивіться…
Ечука-батько, теж поволі отямившись, підвівся з крісла, підійшов до карти.
— Ось ваш рай, — показав Рагуші на великий материк, що містився на південній півкулі Землі. — Ви будете тут першими людьми. Розумієте?.. Першими!.. Скажу одразу, місія не з приємних. Але я подбаю, щоб вам було не дуже зле…
— Що ти маєш на увазі, Рагуші? — спитав батько, який сам хотів звернутися до Рагуші по допомогу.
— Пізніше дізнаєшся, Ечуко, — загадково всміхаючись, відповів Рагуші. — А зараз слухайте про Атлантиду. Мені часто доводиться там бувати. Жерці мене вважають вірним слугою божим, їм навіть не спадає на думку скерувати на мій мозок свої диявольські шахо. Я п'ю з ними хмільний напій, що виготовляється з рослин, яких на Фаетоні не знають. Довга, покручена лоза, лапате листя. Плоди скупчені у великих гронах. Вони напівпрозорі, обтягнуті ніжною шкіркою. Коли розірвеш шкірку — бризкає солодкий сік. Із того соку жерці виготовляють для себе дуже смачний напій. Тільки вип'єш — одразу ж стає так весело, що хочеться сміятись і співати…
Миколина свідомість усе ще не розкривалася назустріч новому, незнайомому світові, про який оповідав Рагуші…
Лочо! Мила, хороша Лочо… Що вони з тобою зробили? Вони, звичайно, мусять тебе відпустити, бо ніякого злочину ти не вчинила. А може, це й краще, що карники не дозволили тобі зайти в ракету, яка відлітала на страшну, задушливу Землю? Ну, звісно це краще!.. Чому ти мусиш бути каторжанкою?..
Ця думка трохи заспокоїла Миколу, і він поволі почав дослухатися до того, про що оповідав Рагуші…
— …П’ятсот обертів тому, — тобто півтори тисячі земних, — один фаетонський вчений попросив космонавтів привезти йому з Землі кілька людиноподібних мавп. Вони були йому потрібні для дослідів, на які дав згоду сам Безсмертний. Мавп розмістили у спеціальному приміщенні, де було створено такі ж самі умови, як на Землі. Вони почували себе чудово. Селекційні досліди робилися в лабораторіях, у спеціально виготовленій апаратурі. Плід розвивався в штучному середовищі, без участі мавпи-матері. Діти вийшли частково схожі на мавпу, частково на людину. Деякі з них потребували для своїх легенів того повітря, яким дихали фаетонці, але більшість дихала повітрям земних матерів. Саме ці екземпляри і відібрав учений для подальшого схрещування. Він витратив на цю роботу ціле життя. В результаті третього схрещування народились діти, які були схожі на маленьких фаетонців, але дихали земним повітрям…
— Отже, перші земні люди були створені на Фаетоні?! — вихопилось у Миколи. От несподіванка! Навіть Ечука-батько, розповідаючи йому про Єдиного Безсмертного, сказав, що плем'я земних людей уперше було створено на Атлантиці. Правда, він згадав про це побіжно…
— Фаетонська наука замовчує, хто саме створив перших земних людей, — встряв у розмову батько. — Ім'я вченого лишилося невідоме. Натомість існує версія, що земну людину створив сам Бог-Отець. Ні про яку селекцію не може бути й мови. Просто, мовляв, зажадав Всевишній мати вірних рабів на Землі — і досить було його слова… А взагалі, взагалі… — батько витримав чималу паузу, про щось роздумуючи. — Взагалі поширення розуму у Всесвіті неминуче. Вчені з Материка Свободи провадять селекційні роботи в планетній системі Толімака.[4] І, між іншим, на кількох планетах одразу. Безсмертному про це відомо. Він розуміє, що там буде створено незалежні від нього цивілізації. Саме через те він так шаленіє…
— Хіба це можливо? — здивувався Микола. — Не тільки різні планети, а навіть різні системи… Хіба можливе схрещування таких віддалених істот?..