І ніщо вже не могло зупинити загибель війська Куру. Жоден з князів не дався до брану, і майже всі кшатрії лишились на кривавому полі. Загинув би тут і зранений Сатьясена, який уже втратив до того часу колісницю і мав лише меч, а на тілі замість лат — скривавлену сорочку, аби не Наль та Чатьякі. Двоє візничіх, самі ледь тримаючись на ногах, винесли з бою зомлілого сина Карни і заховались з ним у комишах озера Двайпаяни
А на другому боці озера коїлось ось що…
Дурьйодгана, притиснутий ворогом до берега Двайпаяни, втратив усіх своїх воїнів та не втратив присутньости духу. Вже загинув і князь Шакуні зі своїми ґандгарцями, і хоробрий Шашуварман, і ті брати Дурьйодгани, що вціліли у попередні дні. Полягла у нерівній битві вірна охорона, і зостався Дурьйодгана один проти всіх…
Не було поруч Карни, аби спитати поради, та знав нині і сам князь Гастінапуру, що йому робити. Сказав він звитяжним Пандавам, котрі оточили його, що ладен битися з кожним з них сам на сам, аби хоч так відплатити за загиблих друзів.
«Гаразд! — відповів йому Юдгіштгіра — ти говориш як кшатрій. Вибирай же зброю для поєдинку! Переможеш — матимеш волю!
І Дурьйодгана вибрав палицю, якою володів найкраще.
І сказав Юдгіштгірі Крішна:
— Дурьйодгана не має собі рівних у бою на палицях! Для чого ти погодився, о князю? Хіба що Бгімасена може зараз дорівнятися йому, бо має легші поранення, ніж решта з вас і переважує силою, але не вправністю. Навіщо ти щадиш ворога, Юдгіштгіро?
— Не тривожся, о Крішно! — відповів замість брата Бгімасена, — я переможу Дурьйодгану! Несправедливо, що полягли і Бгішма, і Дрона, і Карна, а цей покидьок ще живий!
— Не торкайся своїм поганим язиком Карни! — вигукнув князь Гастінапуру, — я вже не говорю за Дрону з Бгішмою, яких ви теж убили, а не перемогли! Та я відплачу зараз хоч за одного з них!
Багато воїнів зійшлося подивитись на невиданий двобій. І раптом вийшов із гурту велет, вищий навіть за Бгімасену кшатрій зодягнений у блакитне, світловолосий, з вінком на голові — знаком миру.
— Брате! — мовив він до Крішни, — не приймав я участи в битві, бо не хотів забризкати шати кров'ю родичів! Та хочу нині побачити цей, останній бій між нащадками Бгарати!
І Крішна обійняв старшого брата, а Юдгіштгіра сказав: " Дивись же, о Баларамо! " і подав знак до бою.
Довго билися брати у перших, та з кожним ударом видніша ставала перевага Дурьйодгани, що боронився із завзятістю приреченого. Вже двічі князь Гастінапуру збивав з ніг Бгімасену, і той ледве підводився, сходячи кров'ю. І шепотів Дурьйодгана улюблену приказку загиблого друга про те, що найдорожче для арія — воля. Нині бився він за волю, а не за землі та багатство, і Джая, перемога, була на його боці.
А Крішна шепнув до Арджуни:
— У чеснім поєдинку Бгімасені ніколи не здолати сина Дгрітараштри! Тільки хитрістю він може перемогти! Але ж і Боги хитрістю перемогли асурів! Даремно Юдгіштгіра виявив милосердя до такого ворога! Нагадай, о Арджуно, Бгімасені про обітницю, яку він дав тоді, коли Дурьйодгана принизив Драупаді! Нехай переб'є Бгіма ворогу ноги палицею, і більше не матиме з ним клопоту!
І Арджуна вдарив себе рукою по стегну, а Бгімасена зрозумів цей знак і наніс супротивнику удар, заборонений правилами поєдинку. Дурьйодгана упав на землю, і підійшов до нього розпалений боєм і спогадами Бгімасена.
— Ти знущався над нами і над Драупаді, пес! — сказав він пораненому, — нині ж плати за свій злочин!
І з цими словами Бгіма ударив поверженого ворога ногою в обличчя.
Гомін знявся серед воїнів Юдгіштгіри, і не " славу " переможцю вигукували вони, а слова ганьби. Грізно рушив до Бгімасени Баларама.
— Ніколи, — вигукнув брат Крішни, — не було між аріями гидкішого за цей підлий удар та за знущання над переможеним! Я вб'ю тебе, Врікодаро, і тим відновлю справедливість!
Але Крішна обійняв брата і почав умовляти його пощадити Бгімасену. Зітхнув Баларама і мовив:
— Нехай буде по-твоєму, брате, бо втрачену честь не відновиш ще одною смертю. Але, щоб там не було раніше, а син Дгрітараштри бився чесно, і віддав своє життя у битві не лякаючись ворога! Хай же славен буде Дурьйодгана, князь і воїн, і вічна ганьба Бгімасені, котрий потоптав закони варни!
Похмуро слухали Пандави ці слова, але Крішна сказав усміхаючись:
— Переможець завжди має рацію! Послухайте, адже не всі вас ганять!
Дійсно, знайшлися серед воїнів і такі, що почали вихваляти Бгімасену, порівнюючи його з Індрою, котрий здолав демона Врітру. І не витримав душевної муки, сильнішої за біль у перебитих ногах, поранений Дурьйодгана. Сів він над силу і мовив гнівно до Крішни: