Одного такого гожого дня нам напоумилося зловити сторожа Бокіна. Сторож Бокін шльондрався по Севастопольському бульвару в пошуках їжі, тепла і питва. Він помирав з голоду. Раніше він підглядав у вікна жіночих лазень, а дев'ятикласниці давали йому за гривню полапати: три гривні коштувало задоволення набагато більше і розкішніше, але дівчата були надто розумні, а тому нічого не вимагали. Колись ми торгували з арабами трубами, підкупивши директора заводу, спускаючи мідні труби високої якості як третього сорту або взагалі видаючи за брак, так ми вперше робили «дірки» на митниці, а далі розробляли тему заводів, що в скорому часі згодилася. На Чоколовці ми облаштували бутафорську контору, і нічого ліпшого не знайшлося, як поселити туди сторожа Бокіна, що на той час мешкав у фанерній буді біля критого ринку і сторожував хіба що приблудних собак. Він не дурний чоловік, утому сенсі, що навколо нього буяв розплідник кретинів. Бокін добряче з цього користувався, іноді ліплячи з себе протестантського проповідника. На якогось православного попа у нього не вистачило сміливості. Бокін навіть говорив, що щось таки там є, і шкірив гнилі пеньки конячих своїх зубів. Іноді він видавав себе за курдського революціонера, але то було в минулому, за що його студенти-араби побили, примусили з'їсти власні екскременти, але перед тим по черзі зґвалтували. Вони полюбляли таке діло. Більшість сутенерів, що спеціалізувалися на хлопчиках, були араби звідкись з Об'єднаних Еміратів. Цинізм тут недоречний. Бокін іноді перепродував їм непригодящих дівчат, яких бракувала дуже давно, в самому розквіті, наша організація, досить не дурний був чоловік, цей Бокін, аби не жадність та перелюб. Гроші він збирав у велику жерстяну банку, котру прив'язував капроновим тросиком до ноги.
Бокін часто говорив про щастя. Іноді він щось читав уголос. Пізніше, через багато років, коли я його зустрів зашмарканого, з чорною зачовганою ширінькою, він читав щось із обривків газет та брошур дівчаткам біля «Макдональдса». Такі собі прищаві дівиці, що дуже довго після ранньої побудеї, на підозру батькам, а особливо матерям, тримають під ковдрою руку Ліву чи праву. Хто як вродився. Кому як заплановано у цьому світі. Але раніш встигав Бокін, першим. Перш ніж батьки навчили своє чадо, як ліпше розставляти ноги: де, як, перед ким. Нічого складного, але дивись, заведе нелегка. Але це більше психологія. Бокін полюбляв теревенити на теми моралі й філософії. Його на десятки кілометрів знали всі алкоголіки-фельдшери, що робили нелегальні аборти. Частина бізнесу. Паскудненького, але бізнесу. А Бокін умів говорити, дивлячись підряд кілька годин в одну точку. Кажуть, у нього був товариш, але засмикнувся рік тому, просто у скверику, поближче до Смілянської, там, де «Макдональдс», у бік Жулян. Бокін любив там слухати вурчання літаків. Можна це назвати хобі. Але для мене це було ідіотством. Він ще говорив про Бога. До нього приходили якісь видіння, і він мені розповідав у душній каптьорці. Дівчата приходили до Бокіна відмінні. Він ворожив їм на кавовій гущі. Виходив на круглий місяць, задирав свого писка у небо, роззявивши позіхалку, дихаючи смородом на метр або два навколо. Люди полюбляють помилятися, бо це їхнє життя. Скиглити, страждати, а радше — вдавати з себе стражденних. Одна стерва налупила шестеро дітей. Вона прогадала на кілька років наперед. Але Бога не перегадала. їй допомагали до тих пір, доки діти не зробилися вурками. Далі вона спилася і доповнила нікому не потрібний список озлоблених людей, що ніяк не можуть претендувати на вибраність. Хоча вона вперто була впевнена в цьому. Тож щодо жінок, то судді помилялися: Бокін мав неабияких дівчат. Він влаштував там цілий гарем. Йому було вже за п'ятдесят, але зух він ще той. Він привчив їх до покірності. Він вчив їх цілому театру проституції, якщо це можна назвати проституцією. Якщо це в'язалося в якісь закони щодо розставлених ніг, ставання в позу оленя, що попиває воду. Пікантно-о-о-о. Навіть Лізка відкрила рота, коли дізналася про такі речі, а саме: як вони проходжаються довгими ангарами складів, куди збирали лантухи із забракованими отрутохімікатами, в тоненьких сорочечках, у чорних, по коліна шкарпетках: мрія роздобрілих, мов трупні черви, новітніх багатіїв, вершина несмаку набирала нових обрисів, модних і бажаних; він навчав їх здебільше поведінці зваблювати його самого. Але досвід у цьому питанні у Бокіна був відмінний. А ще він займався езотеричними пошуками. Тому він ненавидів арабів за їхні надто ортодоксальні погляди: били араби Бокіна нещадно, але він геройськи терпів. Терпіння і труд все перетруть.