Але вголос вона сьогодні скаже Еріхові щось інше: часом я просто до нестями закохана в себе, скаже швидко, перш ніж він заведе про Ґуґі і свої проблеми. Нещодавно Еріх сказав щось, власне, дуже дивне, щось про стосунки між чоловіками й жінками, і що не можна розв’язати основної проблеми, він, у кожному разі, готовий капітулювати, і це дуже мудро з його боку, але все ж таки він ніяк не позбудеться манії все обмірковувати й аналізувати самого себе, свою ситуацію загалом, тоді свою ситуацію з Ґуґі, а тоді ситуацію з нею, і водночас стверджувати, що найважливіше — не аналізувати ситуацію, а дати їй змогу розвиватися, що розв’язок прийде сам собою. Суперечливий чоловік, хоча навіщо їй це все здалося, тобто кожна ситуація зокрема і всі разом. До ситуацій їй нема ніякого діла. Але, може, це якась логічна помилка в її думках. Еріх завжди звертає увагу на всілякі логічні помилки в її мисленні, і Беатрікс вважає, що це стимул, бо ситуації такі монотонні, а тому вона часто казала, глянувши на нього сумними й безпорадними очима: думаю, я знову припустилась логічної помилки, правда? А коли вона навіть ставила собі щось у провину, він перетворювався на наймилішу і найчуйнішу людину, але це мала бути провина, яку він собі вигадав, йому тоді було приємно вибачати їй ту провину, і віднині Беатрікс завжди міркуватиме над тим, щоб щонайменше раз на тиждень себе в чомусь звинуватити. Ні, сьогодні волосся надто натягнуте в одному місці, з паном Карлом такого ніколи не траплялось. Вона попросить в Еріха вибачення, за всі неймовірні й незначущі речі: але прошу тебе, Еріху, і мусиш мені вибачити, я була така неуважна останнього разу, ні, будь ласка, я й сама бачу, згодом, і усвідомлюю, боюся, дорогий мій, що я була дуже знервована; і саме того дня, коли ти був такий нервовий, я була неуважна, страшенно неуважна, і мені треба змінитись, будь ласка, Еріху, мені треба навчитися бути з тобою якомога щирішою, інакше немає жодного сенсу, а втратити твою довіру — це найстрашніше, що може бути для мене.
Беатрікс глянула на нігті на ногах, які були вже майже готові, їх треба було ще тільки покрити лаком, і краса, хоч у ній, можливо, й немає нічого особливого, але ноги в неї просто чарівні, і їй аніскілечки не було шкода, що ніхто з чоловіків не має нагоди побачити такі гарні пальці в неї на ногах, а Еріх, на Штроціґасе, коли вона знімала панчохи, щоб його подразнити, взагалі ніколи не дивився вниз на ноги. Їй було досить, що вона сама це знає. Гарні пальці на ногах велика рідкість, і хто-хто, а пані Розі знає, про що каже, але сьогодні пані Розі нічого не каже, а забирає тазка, виносить його геть і повертається з усім приладдям для манікюру. Беатрікс крикнула через плече: Пане Карл, скільки мені сьогодні ще знемагати? Що? Ще десять хвилин, у вас немає серця, і якщо ви кажете «десять хвилин», то це означає всі двадцять. Але я все одно не буду стригти волосся, не дочекаєтесь, краще знемагатиму.
Простягнула пані Розі намочену ліву руку, а праву опустила у воду. А тоді знову взяла журнал. Коли їй було п’ятнадцять, закохався один в її пуловер з високим коміром, зеленого кольору, тоді вона ще не знала, що в неї закоротка шия для таких пуловерів. Чого тільки не навчишся, протягом стількох років! Ніяких пуловерів з високим коміром, жодних сумнівів бути не може.
Яхта «Христина». Курс на грецький острів. На палубі Арі, схожий на того одного, тільки молодший. Був іще страшний репортаж про Африку, ліпше вона скеровуватиме яхту на острови, стоїть на палубі, вітер куйовдить їй волосся, але крім неї більше нікого немає, на яхті немає гостей і немає ніякого Арі, він геть ні до чого. Заради всього святого, закричала Беатрікс, Тоні, куди ж таке гаряче, я ж казала на два, а це не два, це три!
Еріх також був завжди перепрацьований, перевтомлений, бо не вмів боронитися від нового скорочення штатів і до всього робив ще й роботу за якогось звільненого пана Якоба, на нього це схоже, хоча Беатрікс мало що уявляла під «скороченням штатів», тільки додатковий тягар, і що Еріх, який, безумовно, має таке право, не користується безкоштовними квитками для чудових подорожей літаками тих авіаліній, нічого дивного, бо попри його нарікання на дирекцію, для неї цілком зрозумілі, він усе ж ідентифікує себе з тими людьми, які, звісно ж, літають, куди захочуть, і сьогодні вона йому нарешті скаже, щоб він подбав про квитки, так собі, жартома: це ж нескладно для тебе, і тоді ми нарешті зможемо побути самі одне з одним, десь далеко-далеко, в Карачі або в Бомбеї. Принаймні до Стамбула хотіла б вона злітати або ще ліпше на Канари. Ми з тобою, самі, вдвох, на сонці, на розкішному пляжі на Канарах, Еріху, ну невже це неможливо! Хочеться сподіватися, що рейси в усі ті чудові місця відлітають не з самого ранку чи в полудень, мають бути й вечірні, але чи зручно в літаку спати, хтозна. Потеревенити трошки про далекі сонячні краї не завадить, бо треба, щоб Еріх зарухався і пометикував, як податися кудись з нею. Забути про цей сірий Відень і про всі ці зусилля, Еріху, ти тільки в’яви, як я шалено радітиму! А тоді вона нікуди не полетить, бо в її уяві в усіх тих розхвалених місцях страшенно незручно, а Еріх не зможе вибити в директора два квитки задля розваги, зате буде привід, щоб він хоч раз подумав про розвагу, давно вже час.