Прошу? — розсіяно запитала Елізабет. Але ж це абсурд, не знаю, куди ти так поспішаєш, я ж не вмираю з голоду, навпаки, заробила за останні місяці досить багато грошей. Ні, гроші, знаєш, не турбуйся, мені так щастило, часто, і яку роль можуть відгравати гроші взагалі між нами? Я тебе справді не розумію.
Філіп відчайдушно міркував: о, вже починає усвідомлювати, зараз станеться колапс. Бо гроші має Маршан, а Елізабет тільки працює і заробляє своєю працею.
Вони висіли з таксі, вона заплатила, але залюбки дозволила Філіпові віднести валізи нагору. Вона ніколи не любила носити валіз, але сьогодні вона справді дуже втомлена. Вдома ситуація стала справді прикрою, бо Елізабет цілковито втратила зв’язок. Без будь-якого сенсу завела: якщо тобі буде складно порозумітися з Маршаном, який уявляв цілком інакшу партію для свого янголятка… Філіп нетерпляче її перебив: ти не знаєш так само, як і він, що Лу ніяке не янголятко, до того ж вона наркотично залежна, а я не хочу одружуватися з наркоманкою, нехай спочатку вилікується й піде з того притону.
Елізабет розсудливо мовила: що ти одружуєшся, вже вирішено, це ж була не моя ідея.
Філіп переступав з нещасним виглядом з ноги на ногу в кімнаті, де досі завжди сидів і, зрозуміло, ходив. Елізабет сказала: вибач, хочу лиш переглянути пошту, і швидким рухом розірвала кілька конвертів. Філіп спочатку стояв і дивився на неї ошелешено, тоді сів, цілував її в руку й питався: ти сердишся, журишся?
Вона глянула здивовано на нього: Невже по мені видно, що я серджусь, що журюсь? Втомлена до смерті, так, що втомлена, то правда. Але нічого дивного після нудного перебування в Австрії й весілля в Лондоні та інших подібних розваг.
Вона відкладала один за одним листи й невеличкі бандерольки і читала тільки телеграми. Змісту першої вона анітрохи не розуміла. Телеграма починалася з «merde» і закінчувалася доброзичливими словами й іменем Андре. Але Андре ніколи не відсилав телеграм без конкретного змісту. Друга телеграма була нецікава, третя була на понад три сторінки і також від Андре, вочевидь він надіслав її раніше, бо поміж крп, крп і крп ішлося щось про Кемпа і про ulcer, про виразку шлунка, тобто. Ну що ж, зрештою вони всі знають, що в Кемпа вже давно негаразди зі шлунком, і навіщо було слати їй з цього приводу телеграму. Але після іще однієї крп вона зрозуміла, що Кемп лягає на операцію, тобто не може їхати у відрядження, а прочитавши ще раз другу половину телеграми, нарешті збагнула, що Андре просить її летіти замість Кемпа до Сайгона. Це була найдовша телеграма, яку вона коли-небудь одержувала, але ті в редакції ніколи не шкодували грошей, коли йшлося про матеріал високої якості.
Оскільки Елізабет неприродно довго штудіювала зміст цієї телеграми, і поклавши її вже на стіл, далі не відривала від неї очей, Філіп запитав, чи це якесь важливе повідомлення, вона глянула на нього з полегшенням і сказала, дещо радісніше: Так, думаю, що так. Будь такий ласкавий, піди до кухні й принеси кілька кубиків льоду, і зроби два дрінки, бо нам треба випити за багато всього можливого. За так багато перемін! Ще ніколи вона не бачила Філіпа таким уважним і переляканим, і таким молодим не бачила, і їй було трошки сумно, бо він уже не був тим нестерпним, зухвалим, самовпевненим, пропащим бунтарем як два роки тому, а виглядав як кожний молодий чоловік, як невпевнений коханець, який сьогодні дуже вважатиме, щоб не розсердити її, не дай Боже, ще раз. Філіп поставив склянки на стіл і налив, робив усе, як завжди, і вони всміхнулись одне до одного й цокнулись.