Загальновідома поразка англійського генерала Бредока. В супроводі величезного обозу і музик повів він своїх 1400 солдатів у прадавні ліси. Він не зважав на застереження офіцера міліції Джорджа Вашінгтона, майбутнього президента США, ані на поради такого досвідченого слідопита, як Данієль Бун.
Вождь оттавів Понтіак з шістьмастами індійців зненацька напав на військовий загін Бредока. Білі зазнали цілковитої поразки. Гармати і вантаж залишилися в руках індійців, більшість солдатів загинуло, сам генерал Бредок наклав головою. Рештки його загону врятувалися нестримною втечею.
Якщо зважити на співвідношення сил у цій битві, то стане зрозумілим, чому дакоти не вважали заслугою убити білого. «Білі дуже легко дозволяють себе вбивати», — казали воїни-дакоти. Але все зростаюча кількість білих і їхня зброя, що була кращою за індійську, набули вирішального значення. Білі перемогли і вигнали індійців.
Після того як землі навколо Великих озер і на східному узбережжі Північної Америки були захоплені, білі проникли у райони річки Огайо, теперішньої Кентуккі. Ця місцевість за свою красу і родючість була названа першими поселенцями «божим садом». Наступні поселенці перетворили її в «темну і криваву долину». Потім кордон між білими та індійцями був пересунутий за Міссісіпі. Зрештою почалася боротьба за останнє пристановище індійців, за Далекий Захід — суворі, безлісні прерії.
Там білі загарбники наштовхнулися на могутнє і волелюбне плем'я тетон-дакота. За минулих століть воно жило разом з великим родом сіу-дакотів у родючому й багатому дичиною басейні Міссісіпі. Коли ж інші племена під тиском білих змушені були відійти зі сходу, вони, в свою чергу, відтиснули з їх рідних місць тетон-дакотів. Останні змушені були податися в незаселені досі західні прерії, щоб там вести кочове життя за звичаями своїх предків і жити з мисливства. Це стало можливим, тому що білі знову завезли сюди коней, які в Америці повимирали. Коні розбіглися по преріях і невдовзі становили вже величезні табуни. Тетон-дакоти та інші племена прерій ловили здичавілих тварин, приручали і об'їжджали їх для полювання на бізонів. Бізони було основною їжею для племен, що жили в преріях. Коли б їх не стало, почався б страшний голод, бо між племенами знялись суперечки за райони полювання. Тетон-дакоти принесли з собою у прерії багато культурних навиків з свого землеробського життя. Як і раніше, вони підтримували зв'язки з осілими червоношкірими народами. Цим і пояснюється те, що білі зустріли в преріях мисливське плем'я з на диво високим культурним рівнем. Але, у протилежність ірокезам, тетон-дакоти не надавали жінці рівних прав з чоловіком. Причина цього полягала в зміні способу життя. В родючих районах жінка обробляла маїсове поле і цим добувала їжу. Тепер їжу для сім'ї повинен був добувати лише чоловік, що полював. Колишнє ставлення до жінки виявлялось лише в повазі до так званих «таємничих жінок». Вони володіли медичними знаннями, а індійці вбачали в цьому магічні здібності.
Східні племена дакотів, які ще займалися землеробством, у 1862 році після жорстокої боротьби було відкинуто в штат Міннесоту. Найсміливіші втекли в Канаду. Коли перша Тихоокеанська залізниця перетнула Америку і коли в Чорних горах знайшли золото, почався великий наступ на західних дакотів.
Спалахнула остання індійська війна. Тетон-дакоти розбили двох генералів з їхнім військом. Слава непереможних дакотських вождів Відпочиваючого Бізона і Буйного Коня докотилася аж до Європи. В 1876 році дакоти оточили кінноту генерала Кастера, а сам Кастер загинув у бою.
Але й поміж дакотів знайшлися зрадники, що за хабар відмовилися од своєї країни. В 1877 році дакоти змушені були просити миру, бо в них не вистачало зброї. Кам'яно-бронзова культура індійців була остаточно переможена залізним віком — віком машин. Після майже двадцятирічної боротьби тетон-дакоти склали зброю. Військові загони влаштували серед беззбройних чоловіків, жінок і дітей криваву різню. Тетон-дакотам не лишалось нічого іншого, як піти у резервацію, де індійців тримали, як полонених. Невелика кількість дакотів утекла в Канаду. Навіть ціле селище зняло вночі свої намети і перейшло кордон резервації, що погано охоронявся. В Канаді ці нечисленні втікачі могли вільно жити і вільно працювати. Але великі канадські племена чорноногих і ассінібойнів були також обмежені резервацією. Дакоти спробували знову повстати в резерваціях. Це повстання відоме під назвою «танцю духів». Воно було придушене. П'яні індійські поліцаї, які були на службі в управлінні резерваціями, вбили героя індійського народу Відпочиваючого Бізона.