— Що за галас?
Марсовий ледве не відповів лайкою, проте обмежився стислим:
– Корови.
У рідкому, жовтому світлі поганої електрики, матроські обличчя набули виразу виснажености й пригнічености. У якомусь сказі, екіпаж закидав клітки власним хлібом. Він зникав одразу й поки його ковтала одна корова, поруч тупо і безугавно кричала сусідня. До клітин пішов цукор. Біля клітин, у темнім кутку заховався баталер Хякінен. Його ненавиділи зараз всі, так само палко, як і корів. Хякінен мовчав, напевне, єдиний на ввесь пароплав, що посувався поволі, вкриваючи море навкруги ревом і прокльонами.
На пароплаві не спав ніхто. Не лягали, навіть і ті, хто відбув вахту й зараз ледве не падав од утоми. Корови вимагали їжі; вони зжерли все. що було на пароплаві й уся команда вранці була голодна. Матроси злісно ковтали порожні консерви без хліба, без усього. Консерви застрягали в горлянці, проте це було єдине, чого не можна б віддати коровам. Екіпаж і худоба ненавиділи одні одних цілком однаковою тупою і підсвідомою ненавистю.
Так пароплав увійшов і на рейд: безпокійний і виснажений, знівечений штормом і вантажем.
Рейд був спокійний і лише біля берегів трималося крихке, крижане сало. Його розминали нещадно моторні катери.
До того ж на рейді панувала безладна метушня всякого пловучого дріб'язку. Свистіли сирени катерів, вітрила крутилися, шукаючи вітрів. Вітри вщухали і над морем, з-за рейду сходило сонце.
Баталер поїхав на берег відразу.
Він з'їхав в одному човні з капітаном, та не затримуючись подався на базар. Татарські ятки стояли в безладді. Хоч курортники ще й не думали починати сезону, по кількох ятках розгорнулася вже безнадійна торгівля курортним мотлохом. «Память Крыма» було вирізьблено на стеках, написано жахливою синьою фарбою на кострубатих краєвидах. Крім цих листівок і малюнків немов півтонів, він вкладався в синю й зелену фарби, прорізані білим неодмінним вітрилом на обрії. Наприкінці базару якісь спритні й підкреслено конспіративні хлопчаки жваво розпродували «нелегальний» тютюн. Хякінен все це обминув.
Його гнала базаром голодна туга корабельної, вантаженої на «Генді» худоби. Він шукав сіна.
Проте, кого в Севастополі годувати сіном?
На базарі ним не торгував ніхто. Франтуватий матрос з рефрежиратора «Днепр», що ходить в закордонні плавання, пройнявся співчуттям до голяндського баталера. Він ходив за ним добровольцем-перекладачем. Мова їхня була не голяндська й не руська. Це була морська, Інтернаціональна сумішка.
І цією сумішкою матрос з рефрежиратора намагався передати повільні міркування базарних дядьків:
— Та й звідки б у нас сіно... Свою худобу годуємо, а щоб продавати, то мабуть що й ні...
Хякінен хвилювався. На нього чекали дві сотні коров'ячих зголоднілих ротів. Все це загрожувало справжнім худоб'ячим бунтом. Незабаром ввесь базар знав уже його загострені риси, загострені форми й метушливі запитання через несподіваного перекладача. Потім, за чиєюсь порадою і Хякінен, і матрос, що відрекомендувався баталерові, як Жан Журавель, поїхали до Циганської Слобідки.
На якомусь тісному, забрудненому дворі вони відшукали кілька пудів сіна. Жан Журавель зняв на дворі жахливий галас. Він, виказуючи незрівняну доброзичливість, торгувався до поту.
Зрештою, транспорт рушив.
Хякінен крутив у руках травинки. Жан Журавель сидів переможцем. Рев худоби вони почули, навіть не доїхавши новопобудованого в порті холодильника. «Генді» стояв значно далі, виставивши всі, набуті в штормі виразки. Він був оточений здивованими старожилами рейду, що сповнювали човники, ялики, оточили приплави й здивовано оглядали неспокійний пароплав, де панувала загальна метушня матросів і вантажу. Величезні бики бросалися по своїх клітках; вони вдаряли лобом у ґрати і дерев'яні їхні клітини, загрозливо порепуючи, вбирали в себе скажені удари. Кваплячись Хякінен жменьками розкидав сіно. Воно зникло відразу і новий недовгий припадок сказу заступила вимушена тиша; з неї скористався боцман, оголосивши малий збор, щоб прибрати огидні зеленкуваті патьоки на палубі.
Пароплав був тероризований власним вантажем.
Це був невибагливий і тупий бунт худоби, що настирливо вимагала для себе сіна, певно відчуваючи, що сіна на пароплаві нема.