Настав час змінитися!
Сьогодні я прокинулася з хорошим настроєм. Зробила сніданок брату, одягла чорну сукню до коліна і чорні туфлі-лодочки. Відвела брата в школу, а сама вирішила, що школу прогуляю - ВПЕРШЕ. Все таки сьогодні день змін - "Привіт нова Даша, привіт нові знайомства, привіт нове життя, прощавай минуле!"
Для початку я пішла до стоматолога. Лікар чаклував над моїми зубками дві години. І ось нарешті я можу подивитися в дзеркало.
- Вааау - сказала я. Знаєте, що я побачила? Білосніжні, рівні зубки без брекетів. - Дякую! - я обійняла лікаря, і розрахувалася. Такс, уже 10:16, далі я вирішила сходити до косметолога.
- Доброго ранку. - привіталася я з лікарем.
- Доброго. Що вас цікавить?
- Хотілося б покращити стан своєї шкіри...
- Так, я вас зрозуміла. На яку суму розраховуєте?
- Не важливо.
-Добре, лягайте. - жінка показала рукою на кушетку.
Майстер робила мені різні маски, і інші різні невідомі мені прийомчики.
Пройшло десь 2 - 2,5 години. І я почула ці дорогоцінні слова:
- Все, можите дивитися.
Я не могла нічого сказати, я просто була в шоці. Я можу бути красивою?
- Дякую- я посміхнулася, своєю уже білосніжною посмішкою і розрахувалася.
Тепер до окуліста.
***
Мені зняли окуляри і одягли лінзи. Я вже до них звикла, але ніяк не можу звикнути до свого відображення в дзеркалі.
Уже 18:56, у мене немає сил більш ні на що. Я не звикла до таких змін і наскільки насиченого дня. Тому на сьогодні змін достатньо. Ну крім одного... По дорозі додому я зустріла хлопця, який роздавав листівки, з рекламою клубу боксу. Я вирішила, якщо змінюватися, значить не тільки зовнішньо та морально, а й фізично, тим більше, я хочу вміть захистити себе, а не як завжди терпіти і чекати доки це жахіття закінчиться. Тож я подзвонила за номером і домовилася з тренером. Тепер я ходжу на бокс у понеділок, середу і п'ятницю на 18:00 і до 20:30. Надіюся, що все буде добре.
Що ж, оскільки сьогодні понеділок, і сьогодні на заняття я не встигла, то післязавтра заняття і мені потрібно все купити для нього.
Да, я починаю транжирити гроші.
Коли я прийшла додому, то мене не впізнав брат, це було смішно і одночасно приємно.
Так як вже вечір я пійшла класти спати брата.
- Добраніч - сказав брат.
- Добраніч - сказала я, та поцілувала його в щічку.
Потім пішла одягла піжамку, та лягла в свою улюблену постіль. Я завтра знову не йду в школу... А знаєте, це приємно, прогулювати, але і страшно... А можливо мене хтось із знайомих зустріне і розкаже вчительці, я ж ніколи ще не прогулювала...
Завтра теж важливий день. З цими думками я непомітно заснула.
Транжирка!?
Я прокинулася, як завжди о 6:00. Розбудила Максимка, накормила його. Одягла чорні брюки і білу блузку, так як інших кольорів в моєму гардеробі нема.
- Так, Максимко, я сьогодні не піду в школу, але тебе відведу. Ти сам прийдеш додому?
- Так, але...
Дздздздз - завібрував мій телефон, хто б це міг бути?
Жах, це Наталя Григорівна - моя класна керівчничка!
- Алло... - тремтячим голосом сказала я.
- Дашенька, добрий ранок, чому тебе вчора в школі не було, ти захворіла?
- Т... Так
- То ти сьогодні будеш?
- Ні...
- Добре, я все владнаю, лікуйся.
- Дякую, допобачення... - тремтячим голосом сказала я.
Хух, як добре, що вона мене любить. Так, я хоч і ніколи не прогулювала і не брехала, але й не дурна, біля школи мене сьогодні бачити не повинні.
- Максимко, вибач, плани змінилися, ти зможеш сам піти в школу?
- Так, але чому ти обманюєш і прогулюєш, я тебе не впізнаю...
- Вибач, але ти ще маленький, щоб це зрозуміти, виростеш тоді зрозумієш.
Він засумував.
- Ей, ну ти чого? - я посміхнулася і обійняла його.
Він відповів мені тим самим.
- Зустрінемося ввечері - попрощалася я.
- Так, до зустрічі.
Брат пішов, з чого ж мені почати?
Для початку:
Я знайшла в інтернеті гарні боксерські перчатки і замовила їх.
Далі я весь вчорашній вечір думала і вирішила зробити наступне:
Я надрукувала два оголошення:
"Потрібна няня, яка любить спілкуватися з дітьми. Для догляду за шестирічним хлопчиком. Всі подробиці при спілкуванні. Телефонувати за номером +3806698***4*".
"Потрібна доморобітниця. Всі подробиці при спілкуванні. Телефонувати за номером +3806698***4*" .
Ну ось, це я надрукувала на прінтері, а ще ці оголошення опублікувала на своїх сторінках у соц мережах. Так, я не настільки відстала.
Тепер піду в торговий центр, здається його називають ТЦ, так, піду в ТЦ, я багато читала книжок типу - "Дерзкая", " Дерзость - это диагноз ", " Дерзкая жизнь", "Дерзкие подружки", " Стерва", "Стервозность навеки" і інші, тому знаю, як маю себе вести і що з одягу обирати теж знаю, надіюся все буде ок. Забула сказати, я хочу стати не просто дівчинкою, хочу бути тою, кого не образять, на кого рівняються, яку хочуть...
Я пішла в ТЦ і купила:
2 пари джинсових міні шортів, так як зараз весна, то і купую по погоді.
Джинси : чорні, темносині, блакитні, рвані чорні, рвані сині. Топ : спортивний сірий з рожевими полосками. Футболки: розлітайки, кислотно жовта, блакитна, сіра з "дружелюбним" котом. Майки: чорна з написом зеленого кольору "bitch", кислотно блакитну і рожеву, темносиню, білу з ананасами. Ще купила кросівки чорні Nike, білі конверси, чорні макасини, чорні в білий горошок сліпони.
Так поскільки тепер я ще буду ходити в клуби і на вечірки треба купити щось на вихід, тому я купила яскраво червону сукню до коліна і бежеву сукню в пол, а все інше що буде потрібно куплю пізніше. До суконь я купила червоні і чорні туфлі на шпильці, виглядає досить гарно. (Самооцінка росте - це вже прогрес!) Ще я вирішила купити чогось теплішого, тому взяла сірий спортивний костюм, чорну кожану курточку, та вздуту жилетку бірюзового кольору.
Тепер можна і додому. Жартую, я ще сходила в авто салон і купила собі чорний байк (моя ласточка), і да, водити я вмію, мене тато вчив і я добре навчилася навіть права є. Я вийшла з ТЦ в чорних джинсах порваних на колінах, білій майкі з ананасами, чорних кросах та в чорній кожанці. Сіла на мого залізного друга і поїхала додому. Кааайф! Не думала, що так швидко змінюся, але це так приємно відчувати свободу, їхати на великій швидкості, напевно саме цього мені і не вистачало... Страху майже не залишається, хоча думки про поліцію з'являються в моїй голові.
- СВОБОДАААААА - закричала я на весь голос, не знаю чому, просто захотілося.
Ось я вже приїхала до салону краси. Прямо перед дверима я зустріла одну сумну дівчинку, мене не цікавило що з нею сталося, я просто запропонувала їй на один день роботу, на яку вона згодилася. Вона роздавала оголошення які я сьогодні роздрукувала, та їх клеїла на стовпи, за що я їй заплатила 50 грн.
- Доброго дня. - привітався до мене високий брюнет, років так 25.
- Доброго.
- Що вас цікавить?
- Зробіть мені зачіску, яка буде мені дуже личити, але щоб я до останньго не знала, яка вона буде. Ще хочу підрівняти форму брів. І це все.
- Добре, я вас зрозумів.
(Пройшло 1,5 години)
- Я закінчив, можите дивитися.
Я переживала і повільно повернулася в кріслі. Те, що я побачили привело мене в шок, хороший шок. Волосся мені підстригли трішки, вище лопаток і тепер я блондинка, дуже гарноооо!
- Дякую!!! - я обійняла майстра. І розрахувалася.
- Можна твій телефончик?
- Звичайно можна, але в наступному житті. - сказала я з наглою посмішкою і надіслала повітряний поцілунок.
Хто б міг подумати, що ще 2 дня назад я була страшною дівчинкою-ботаном, а сьогодні до мене вже залицяються. Я змінила повністю свій стиль, і саме головне я сама собі подобаюся.
Далі мені пощипали брови, давайте вам нагадаю, що я ніколи в житті їх не щипала. Тепер моє лице виглядає ще більш привабливо.