Вигадниці
Як! Славний наш поет! Баро! – Та що ж це, мила! -
Ах, боже! – слухати блюзнірство це несила!
Сірано
(повертаючи стілець до лож, галантно)
Шановні дами! Вам я раджу прикрашать
Життя на цій землі, бо ви ж прекрасна стать,
Сіяти зорями, серця нам веселити
І вірші навівать… та віршів не судити!
Бельроз
Та як же грошики ми вернем глядачам?
Сірано
(повертаючи стілець до сцени)
Оце – розумна річ! Звичайно, я віддам!
Не хочу зовсім я збіднити Мельпомену -
(встає і кидає на сцену гаман)
Ловітьі Це плата вам за перебиту сцену!
Зала
Жоделе
(швидко хапає гаман і важить його на руці)
За цю ціну я можу дозвіл дать
«Клорізу» щоразу отак перебивать!
Зала
Жоделе
І згоджуюсь, щоб тут отак свистали!
Бельроз
Жоделе
Починають виходити. Сірано дивиться круг себе з задоволеним виглядом. Але публіка незабаром спиняється, слухаючи наступну сцену. Жінки в ложах, що вже були повставали і наділи верхній одяг, спиняються, щоб послухати, і кінець кінцем сідають ізнову.
Ле Бре
Сердитий добродій
Як! На сміх підняти Монфлері!
Та ж мав руку він, мосьпане, при дворі,
А ваш хто опікун?
Сірано
Сердитий добродій
Сірано
Сердитий добродій
Ніхто? Не маючи нікого,
Ви тут насмілились…
Сірано
Я вам уже сказав!
Без покровителя доб’юся власних прав!
Нема опікуна -
та опікунку маю -
І з нею сам себе чудово захищаю!
Сердитий добродій
Та кинути Париж ви мусите?
Чи ви не знаєте, яка то довжина
У герцогській руці?
Сірано
Не довша від моєї
Рука у герцога, як я свою цією
Продовжу штукою!
Сердитий добродій
Сірано
Сердитий добродій
Не шкода й голови?
Сірано
Ну, п’яти поверніть –
і марш відсіль!
Геть відсіля, кажу!
Сердитий добродій
Сірано
Геть, бо спитаю я, чому це вас мій ніс
Так зацікавив?
Сердитий добродій
Сірано
Сердитий добродій
Сірано
Вам здався він трубою,
Слонячим хоботом?
Сердитий добродій
Сірано
Схожості з совою
Мені він надає?
Сердитий добродій
Але ж…
Сірано
Чи вкритий він
Якимись гулями?