Сірано де Бержерак

Вальвер

Ви…

Сірано

Обіцяю вам, що в час мого змагання
Баладу повну я зімпровізую вмить,
Щоб з віршем кіпцевим вас шпагою прошить.

Вальвер

Ні!

Сірано

Ні? Побачимо!
Про те, як на дуелі
Скарав негідника
в Бургондському готелі
Савіній-Сірано-Еркюль де Бержерак.

Вальвер

Це, пане, що таке?

Сірано

Балада зветься так!

Зала

(схвильована до найвищої міри)

Тс! Тихо! – Місце нам! –
Сідайте! -
Ах, чудово!

Картина. Коло цікавих у партері, маркізи і військові змішалися з городянами і простолюдом, пажі вилазять людям па плечі, щоб краще бачити. Всі дамп стоять у ложах. Праворуч де Гіш і його почет. Ліворуч Ле Бре, Рагно, Кіжі тощо.

Сірано

(на хвилину заплющує очі)

Стривайте… Кілька рим бракує…
Ну, готово!

(Робить те, що каже.)

Здійнявши хвацько бриль широкий,
Недбало плащ скидаю свій
І шпагу дістаю – жорстокий
Почати з ворогом двобій.
Неначе Селадон[11] стрункий,
З Ахіллом вартий порівняння,
Попереджаю, пане мій,
Що вас проткну в кінці послання.

Перші обміни ударами.

Ох, наберетесь ви мороки!
Куди штрикнути вас мерщій,
Індиче пишний? Чи під боки,
В печінку, в ухо, в ніс тупий?
Діпь-доп, клинок дзвенить легкий,
І я рішаю без вагання,
Що просто у живіт грубий
Ударю вас в кіпці послання.
Бракує рими тут на й…
О, як вам личить тон блідий,
Хоч і не свідчить віп про спокій! –
Ось я відбив удар тонкий,
Загрозу цілості моїй!
Хвилина зблизилась остання,
Держися, велетню страшний!
Ударю я в кінці послання.

(Урочисто.)

Послання
О, принце, час настав тяжкий,
Моліться богові зарання.
Раз! Два! Кінець баладі всій -

(Ударяє Вальвера, той хитається.)

І вдарив я в кінці послання.

Радісні вигуки. Оплески в ложах. Летять квіти й хусточки. Військові о ючують і вітають Сірано. Рагно танцює від захоплення.Ле Бре щасливий і разом з тим у розпачі. Друзі віконта підтримують його і виводять.

Юрба

(протягливий крик)

Ах!

Кіннотник

Славно!

Дама

От краса!

Рагно

Це казка!

Маркіз

Це нове!

Ле Бре

Безумство!

Метушня навкруг Сірано.

Голоси

Слава вам! – Вітаю! – Хай живе Наш Бержерак!

Жіночий голос

Герой!

Мушкетер

(швидко підходить до Сірано, простягаючи йому руку)

Дозвольте привітати!
У справах отаких я досвідом багатий, –
Та нині, до простих подібно городян,
Ногами тупав я…

(Пішов.)

Сірано

(до Кіжі)

А хто це?

Кіжі

Д’Артаньян.

Ле Бре

(до Сірано, беручи його за руку)

Що ж, поговоримо…

Сірано

(до Бельроза)

Хай трохи вийдуть люди.
Лишитись можна тут?

Бельроз

(шанобливо)

Ну, хто ж перечить буде?

Чути крики знадвору.

Жоделе

(виглянув)

11

Селадон – ім’я героя пасторального твору французького письменника Гоноре Юрфе (1568-1625) «Астрея» (1627) пастуха Селадона, закоханого в пастушку Астрею; взагалі символ сентиментального закоханого.