(обійшовши залу, наближається до Рагно заспокійливо)
Рагно
Ле Бре
Так я й знав!
Напевне, він афіш сьогодні не читав.
Публіка
Ті самі, окрім Ліньера; де Гіш, Вальвер, потім Монфлері.
Перший маркіз
(побачивши де Гіша, що виходить із ложі Роксани і йде партером, оточений облесливими дворянами, серед яких і віконт де Вальвер)
Другий маркіз
Перший маркіз
Гасконець, повний волі,
З холодним розумом, – піде далеко він,
І привітать його в нас досить є причин.
Ходімо вклонимось…
Другий маркіз
Які стьожки чудові! Цілунок ніжності?
Чи сарни черевце? А що за колір це?
Прекрасний дар любові?
Де Гіш
Не угадали ви –
іспанець хворий це.
Перший маркіз
О! Назва кольору, їй-богу, найвлучніша!
Через вояцький хист і сміливість де Гіша
Іспанець не один хворітиме в ці дні.
Де Гіш
Ну, йду на сцену я. Хто хоче з вас мені
За компаньйона бути?
(Іде в супроводі всіх маркізів та дворян на сцену. Гукає, обернувшись.)
Крістіан
(що слухав і спостерігав їх, здригається, почувши це ім'я)
Вальвер! А, сто чортів!
Йому в лице я кину…
(Засував руку в кишеню і стрічає там руку злодія, що саме взявся кишеню випорожняти. Обертається.)
Злодій
Крістіан
(не випускаючи руки злодія)
Що таке? Чого в кишені ти?
Я рукавичку там хотів свою найти…
Злодій
(Міняє тон, тихо й швидко.)
Пустіть, мій пане, руку,
Цікаву вам одну за те скажу я штуку…
Крістіан
Злодій
Пан Ліньєр, що тут покинув вас…
Крістіан
Злодій
Нині жде його останній, пане, час.
Великий пан один за пісеньку сердитий
На друга вашого, – і щоб його убити
Сто чоловік найняв, мене у тім числі…
Крістіан
Злодій
Це секрет! Нікому на землі
Я професійного не викажу секрета!
Крістіан
А де умовлено підстерігать поета?
Злодій
При Польській башті – там його звичайний шлях.
Тож дайте знать йому!
Крістіан
(випустивши нарешті руку злодія)
Злодій
По шинках! Усі їх обійдіть: і Золоте Барило,
І Вісім Факелів, і Голубе Вітрило, І Райські Яблука…
Та скрізь йому й лишіть
Записку, пару слів…
Крістіан
Біжу, лечу я вмить! Проти одного – сто!
А! Підлість нечувана!
(Глянувши з любов’ю на Роксану.)
(З лютістю – на Вальвера.)
Покинуть цього пана…
Проте повинен я Ліньєра врятувать!