Ще в середині 1960-х років А. Венгеровим на основі аналізу постанов у конкретних справах була висунута ідея «прецеденту правової норми». На його думку, як модель правильного застосування норми права прецедент тлумачення через свій інформаційний характер та неодноразове застосування стає загальновідомим, усталеним і враховується в судовій діяльності під час застосування норми права, що сприяє правильному вирішенню кримінальних та цивільних справ[45].
В. Лазарєв вніс пропозицію про доцільність використання в мотивувальних частинах судових рішень з найбільш складних справ посилань, із нормами закону, актів казуального тлумачення[46].
На думку О. Черданцева, діапазон думок радянських авторів є широким. Тут можна простежити погляди, які взагалі заперечують тлумачення: «Суд не тлумачить, а застосовує закони», — пишуть С. Голунський і М. Строгович. Але ця фраза не відображає дійсних думок авторів. Вони просто термін «тлумачення» замінюють іншими: «розуміння», «аналіз» норми права. С. Голунський і М. Строгович є прибічниками статичної теорії тлумачення, оскільки виступають проти розширювального і обмежувального тлумачення. Інший, протилежний погляд представлений у вигляді боротьби з шаблонним застосуванням норм права. Відповідно до цих поглядів тлумачення має бути «гнучким» та таким, що враховує умови застосування закону[47].
Нові судові установи набули чинності в Росії в другій половині ХІХ ст., коли вже був досвід роботи судів в капіталістичних умовах в інших країнах, і цей досвід, звичайно, враховувався російською буржуазною юридичною наукою.
Значна частина російських криміналістів висловлюється за допустимість тлумачення кримінальних законів, а саме: О. Кистяківський, В. Спасович, М. Сергеєвський, С. Білогриць-Котляревський, С. Познишев. Відтак О. Кистяківський писав: «Із застосуванням кримінального закону невід'ємним є його тлумачення, останнє є тільки тим чи іншим способом його розуміння. Тому, на якій би низькій сходинці не стояла кримінальна юстиція і який би не був досконалий закон, тлумачення є невід'ємним засобом, який супроводжує його застосування»[48].
М. Дурманов дослідив, що деякі правознавці до тлумачення кримінального закону, як і будь-якого іншого, відносять і роз'яснення термінів, які вживаються в законі. Розкриття терміна є також уяснення волі законодавця, оскільки без розкриття термінів кримінального закону, інколи спеціальних, не можна встановити смисл закону. На думку цього ж науковця, в радянській кримінально-правовій літературі тлумачення кримінального закону зазвичай пов'язується з його застосуванням і розглядається в основному як частина або певний визначений момент застосування закону. Таке тлумачення закону під час його застосування відрізняється тим, що воно знаходить свою негайну практичну реалізацію. Саме тому тлумачення кримінального закону так часто пов'язують із застосуванням закону. Але нерідко простежуємо тлумачення кримінального закону або кримінально-правової норми, які ще ніколи не застосовувались без їх застосування[49]. Щодо проектування тез системного тлумачення на радянське законодавство, то Н. Дурманов вказує, що якщо в окремих випадках текст закону неточно або незрозуміло передає думку і волю радянського законодавця, то істинний зміст цієї норми завжди може бути встановлено згідно з всією системою радянського законодавства[50].
Щодо тлумачення нормативних актів у СРСР загалом, то ґрунтовні дослідження в цьому напрямі були проведені науковцем А. Піголкіним, який згрупував ідеї, висловлені науковцями та політиками, а саме: Ф. Енгельсом, В. Леніним, К. Марксом, П. Недбайлом, М. Хрущовим, М. Шаргородським, О. Шляпочниковим та ін.[51]. Необхідність так званого системного тлумачення, на думку А. Піголкіна, Н. Дурманова та ін., виникає через існування норм, які регулюють суміжні суспільні відносини та великою мірою схожі один на одного і взаємопов'язані між собою.
45
Венгеров А. Б. Синергетика, юридическая наука, право / А. Б. Венгеров // Советское государство и право. — 1986. — № 10. — С. 36.
46
Матвєєва Л. Г. Правозастосувальні акти та акти тлумачення права / Л. Г. Матвєєва // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. — 2002. — № 1. — С. 126.
47
Черданцев А. Ф. Вопросы толкования советского права / А. Ф. Черданцев. — Свердловск: Свердловский юридический институт, 1972. — С. 16.
48
Шаргородский М. Д. Избранные труды по уголовному праву / М. Д. Шаргородский. — СПб.: Юридический Центр Пресс, 2003. — С. 192–194.
49
Дурманов Н. Д. Советский уголовный закон / Н. Д. Дурманов. — М.: Изд-во МГУ, 1967. — С. 286.
51
Пиголкин А. С. Толкование нормативних актов в СССР / А. С. Пиголкин. — М.: Гос. изд-во юридической литературы, 1962. — С. 7–22.