Отже, ситуація у науці та правозастосовній практиці засвідчує необхідність проведення комплексного теоретичного дослідження проблем системного тлумачення кримінального закону та розробки на основі такого дослідження відповідних прийомів і правил системного тлумачення.
Метою монографічного дослідження було формулювання загальних правил системного тлумачення кримінального закону та обґрунтування можливості їх застосування на практиці за допомогою комплексного аналізу теоретичних і практичних проблем системного тлумачення кримінального закону.
Під час написання роботи автор окреслив такі основні завдання: вивчити історичний досвід тлумачення закону; з'ясувати стан теоретичного дослідження питання системного тлумачення кримінального закону; встановити істотні ознаки системного тлумачення кримінального закону; розкрити поняття системного тлумачення кримінального закону; проаналізувати зміст та обсяг поняття системного тлумачення; охарактеризувати взаємозв'язок системного тлумачення кримінального закону із суміжними поняттями; сформулювати й обґрунтувати правила та прийоми системного тлумачення кримінального закону.
Методи дослідження становлять сукупність філософсько-світоглядних підходів (діалектичного, як способу мислення, який ґрунтується на аналізі всіх доступних поглядів щодо визначення системного способу тлумачення кримінального закону та його правильної назви, визначення системи, поглядів на прийоми системного способу тлумачення кримінального закону та розмежування окремих способів тлумачення;
аналітичного, що ґрунтується на пізнавальній діяльності через доказування або спростування щодо визначення системного способу тлумачення кримінального закону, визначення та застосування правил системного тлумачення кримінального закону;
індуктивного, який передбачає отримання логічного висновку на основі переходу від часткового положення до загального та котрий використано під час формулювання визначення системного способу тлумачення кримінального закону на основі його істотних ознак;
синергетичного — для аналізу кримінального закону як складної системи;
інформаційного, що дає можливість уявити законодавство як складну багаторівневу інформаційну систему;
герменевтичного — застосованого щодо розуміння термінів, суміжних із терміном «тлумачення»);
загальнонаукових методів дослідження (логічного, який ґрунтується на положеннях сходження від простого до складного, від абстрактного до конкретного у розділі застосування правил системного тлумачення, аналізу впливу законів формальної логіки на системний спосіб тлумачення кримінального закону; формально-логічні процедури — такі, як аналіз, синтез для визначення законів формальної логіки, які можна використовувати у системному тлумаченні;
історичного — щодо аналізу історичного досвіду становлення тлумачення та його способів;
системно-структурного, який передбачає, що кримінальний закон є відкритою системою, а припис кримінального закону можна витлумачити лише у взаємозв'язку з іншими приписами;
моделювання, який було використано під час дослідження розвитку можливого тлумачення у зв'язку з тим чи іншим змістом припису кримінального закону);
спеціальних методів (наприклад, соціологічного — під час анкетування; своєрідних прийомів узагальнення юридичної теорії та практики в розділі застосування правил системного тлумачення). Щодо методу пізнання, то він як сукупність прийомів та операцій практичного і теоретичного освоєння дійсності використовується впродовж усього дослідження. Також використано порівняльно-історичний метод (наприклад, під час аналізу проблематики джерел права у певні визначені історичні періоди).
Науково-теоретичною базою монографічного дослідження є наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених, а також енциклопедично-довідкова література.
Під час написання монографії враховано загальнотеоретичні положення праць із теорії держави і права, конституційного, адміністративного, цивільного права, логіки, філософії. Нормативною основою дослідження стали Конституція України, Кримінальний кодекс України, рішення Конституційного Суду України та інші чинні нормативно-правові акти.