Выбрать главу

Труп на пляжі

У ніч 10 квітня родина Монтезі і римська поліція продовжували розшук. То були марні пошуки, до яких після опівночі приєднався наречений Вільми, який негайно приїхав з Потенци. Нічого не вдалось з’ясувати до сьомої ранку наступного дня, суботи, коли муляр Фортунато Беттіні приїхав на велосипеді у поліцейський відділок, аби сказати, що на пляжі біля Торваяніки, за 42 кілометри від Риму, лежить мертва жінка. Беттіні розповів поліції, що коли їхав на роботу, то побачив на пляжі тіло, що лежало майже паралельно до берега, з головою, схиленою на праве плече, а права рука піднята так, що долоня була на рівні підборіддя. Ліва рука була витягнута вздовж тулуба. На тілі не було спідниці, черевичків і панчіх. Воно було вбране лише в мереживну комбінацію кольору слонової кістки, облягаючі трусики з білого піке з маленькою вишивкою і легкий светр. Дівчина мала на собі застібнутий лише на один верхній ґудзик жакет на темно-жовтій підкладці в зелені шестикутники. Жакет майже увесь був у піску, з полами розгорнутими, як крила, у напрямку хвиль.

Мертві змінюють положення

Про знахідку Беттіні було повідомлено чергового агента Андреоцці Джино. Вранці о 9:30 на місці страшної знахідки перебували карабінер Амадео Тонді, сержант Алессандро Кардуччі і місцевий лікар Аґостіно ді Джорджіо. Вони виявили, що труп лежить не в тому положенні, в якому, за словами муляра, той його знайшов: він лежав майже перпендикулярно до берега, головою до моря і ногами до пляжу. Але подумали, що це не муляр збрехав, а що хвилі змінили позицію тіла.

Після короткого обстеження трупа лікар Ді Джорджіо ствердив:

а) що тіло знаходиться в стані прогресуючого задубіння.

б) що його зовнішні характеристики дають змогу припускати, що смерть настала внаслідок утоплення, яке трапилось приблизно за шістнадцять годин до того, як знайшли труп.

с) що стан одягу і зовнішній вигляд тіла є підставою, яка виключає ймовірність довгого перебування у воді.

«Це вона!»

Об 11:30 сержант Кардуччі відправив телеграму генеральному прокуророві республіки, повідомляючи про знахідку. Але о сьомій вечора, з огляду на те, що не отримав жодної відповіді, вирішив зробити телефонний дзвінок. Через півгодини було віддано наказ підняти труп і перевезти його у римський анатомічний амфітеатр. Туди він прибув опівночі.

Наступного дня, в неділю, о десятій ранку Родольфо Монтезі та Анджело Джуліані приїхали в амфітеатр побачити труп. Упізнання негайно виявило: то було тіло Вільми Монтезі.

Читач мусить пам’ятати

а) що консьєржка бачила, як Вільма вийшла о 17:30, як вона сказала Родольфо Монтезі, а той заявив поліції.

б) що вночі 9 квітня ніхто в домі родини Монтезі не говорив про можливу поїздку дівчини в Остію.

в) що Ванда Монтезі говорила про загадковий телефонний дзвінок.

У своєму звіті за 12 квітня сержант Кадуччі висловив думку, опираючись на висновки лікаря Ді Джорджіо, що смерть Вільми Монтезі настала внаслідок асфіксії від утоплення і що не було знайдено спричинених насильницькими діями уражень. Також він заявив, на основі того ж звіту, що можна висунути три гіпотези: нещасний випадок, самогубство і вбивство. Також він висловив думку, що труп з району Остії віднесло морем і викинуло на пляж у перші години ночі 10 квітня. Той самий інформатор заявив, що вночі 10 квітня у тому районі здійнявся сильний шторм, після якого море лишалося неспокійним через вітер, який продовжував дути в північно-західному напрямку.

Важливі півгодини

Своєю чергою, 14 квітня управління поліції громадської безпеки на вулиці Саларія представило свій звіт про родину Монтезі. Згідно з цим звітом, родина столяра мала добру репутацію. Вільму знали як серйозну і стриману дівчину, в якої не було друзів, з вересня 1952 року вона була офіційно заручена з агентом Джуліані, якого за кілька місяців перед смертю його нареченої перевели з Марино до Потенци.

Згідно з цим звітом, поводження Вільми з її родиною завжди було чудовим. Вона часто писала своєму нареченому, і останній з цих листів, датований 8 квітня, переписаний нею до зошита, який було вилучено поліцією, свідчив про спокійне і стримане почуття.