Усе каміння, галька, пісок і гравій, які є сьогодні, — це зуби Іміра та уламки його кісток, що їх переламали і розчавили Одін, Вілі та Be під час битви з Іміром.
Моря, що омивають світи, — це Імірова кров і піт.
Погляньте на небо: перед вами середина Імірового черепа. Зірки, які сяють уночі, планети, всі комети й метеори — це іскри, що долетіли від вогнів Муспельхейму. Ну, а хмари, які видно вдень, колись були мозком Іміра, і хтозна, що у них на думці зараз.
III
Світ — це плаский диск, зусібіч оточений морем. Гіганти живуть на краю світу, поряд із найглибшими морями.
Щоб вони не підходили занадто близько, Одін, Вілі та Be відгородили середину світу стіною, яку зробили з вій Іміра. Це місце вони назвали Мідґардом.
Мідґард був порожнім. Тутешні землі мали чудовий вигляд, але ніхто не ходив лугами і не рибалив у чистих водах, нікому було підкорювати гірські вершини чи милуватися хмарами.
Одін, Вілі та Be розуміли, що світ без живих істот — не світ. Вони блукали по всіх усюдах у пошуках людей, але так нікого й не знайшли. Зрештою, на скелястому березі біля моря, поміж галькою брати знайшли дві колоди, які раніше гойдалися на хвилях, аж доки їх не викинуло на берег.
Перша колода була ясеневою. Ясен — пружне і гарне дерево з корінням, що йде углиб. По ясену добре різьбити, бо він не тріскається й не розколюється. З ясена виходить гарне руків’я інструмента або ратище списа.
Друга колода, яку брати знайшли поряд із першою на березі — вона лежала майже впритул до неї, виявилася вільховою. Вільха — витончене дерево, однак таке тверде, що з нього виходять найміцніші дошки й балки; з вільхи можна збудувати чудовий дім.
Боги взяли дві колоди і встромили їх сторчма в пісок; тепер вони були на людський зріст. Одін тримав колоди, а решта братів по черзі вдихнули у них життя. Так мертві берегові колоди перетворилися на живих істот.
Вілі дав їм волю, розум і рішучість. Тепер вони могли рухатись і чогось прагнути.
Be обтесав колоди, надавши їм людської подоби. Він вирізьбив вуха, щоб вони могли чути, очі, щоб бачити, і губи, щоб говорити.
Тепер замість двох колод на березі стояли дві оголені людини. З однієї колоди Be вирізав чоловіка, а з іншої — жінку.
Троє братів придумали для чоловіка й жінки одяг, щоб вони прикрилися і не мерзли, стоячи на узбережжі краю світу, де на них летіли бризки холодної морської води. Наостанок боги дали двом створеним людям імена: чоловіка вони назвали Аск, або «Ясен», а жінку — Ембла, або «Вільха».
Аск і Ембла були батьком і матір’ю кожного з нас: будь-яка людина завдячує життям своїм батькам, а також їхнім батькам і батькам їхніх батьків. Отож, якщо цей ланцюжок продовжити, то виявиться, що нашими прабатьками були Аск і Ембла.
Ембла й Аск стали жити в Мідґарді, під захистом стін, які боги спорудили з вій Іміра. Тут вони згодом побудують свою домівку, захищену від гігантів, чудовиськ та інших загроз, що чатують на далеких просторах. У Мідґарді вони зможуть спокійно ростити своїх дітей.
Ось чому Одіна називають Богом-отцем. Адже він був батьком богів, і саме він вдихнув життя у наших з вами пра-пра-прабатьків. Не має значення, бог ти чи смертний, — твоїм батьком завжди буде Одін.
Іґґдрасілль і дев’ять світів
Іґґдрасілль — це могутнє ясенове дерево, найдосконаліше та найпрекрасніше з усіх дерев, а також найбільше.
Іґґдрасілль росте між дев’яти світів і з’єднує їх один з одним. Це найпишніше і найвище дерево на світі. Його верхів’я здіймається вище неба.
Іґґдрасілль настільки велетенський, що пустив корені одразу в трьох світах, де їх живлять три джерела.
Перший і найглибший корінь простягнувся у потойбічний світ, до Ніфльхейму — місця, що існувало задовго до всіх інших. В центрі царства темряви б’є вічно вируюче джерело Хверґельмір, що гуде, немов киплячий чайник. У цих водах живе дракон Нідхьогг — він без упину підгризає корінь дерева знизу.
Другий корінь опустився у світ крижаних гігантів, до джерела Міміра.
На самому вершечку світового дерева сидить мудрий орел, а між очей у нього примостився сокіл.
Гілками ясена бігає білка на ім’я Рататоск. Вона допомагає Нідхьоггу, страшному пожирачу трупів, і орлу обмінюватися плітками та новинами. Білка дурить обидві сторони і радіє з того, що провокує їх на сварки.
Велетенське гілля світового дерева гризуть чотири олені: вони об’їдають кору і листя. А внизу, біля основи, коріння точить сила-силенна змій.