На світове дерево можна вилізти. Саме на Іґґдрасіллі на знак жертви вішався Одін, а відтак світове дерево стало шибеницею, а Одін — Богом шибениць.
Боги не користуються світовим деревом. Вони переходять між світами через Біфрьост — міст-веселку. Тільки боги можуть мандрувати веселкою; будь-який крижаний гігант або троль обпалив би собі ноги, якби спробував видертись на веселку, щоб дістатися Асґарда.
Всього існує дев’ять світів:
Асґард, світ асів. Саме тут живе Одін.
Альвхейм, світ, де живуть світлі альви. Світлі альви прекрасні, як сонце чи зорі.
Нідавеллір, також відомий як Свартальхейм, де під горами живуть і створюють дивовижні речі гноми (або, як їх ще називають, темні альви).
Мідґард, світ чоловіків і жінок, світ, у якому живемо ми з вами.
Йотунхейм, де живуть, блукають і мають власні помешкання крижані гіганти та гірські велетні.
Ванахейм, де живуть вани. Аси та вани пов’язані мирними угодами, тож багато ванів живе в Асґарді, разом із асами.
Ніфльхейм, царство мороку й туману.
Муспельхейм, світ вогню, де чекає свого часу Сурт.
А ще є світ, названий на честь його правительки: Хель — місце, куди потрапляють загиблі, які не померли в бою смертю героїв.
Останній корінь світового дерева простягається до джерела у світі богів Асґарді, де живуть аси. Щодня боги проводять тут свої наради, і саме тут вони зустрінуться в останні дні існування світу, перш ніж вирушити на вирішальну битву — Раґнарьок. Це джерело називається Урд.
Тут живуть три сестри-норни — мудрі діви. Вони доглядають джерело і дбають про те, щоб коріння Іґґдрасілля завжди було обмазане глиною, а дерево — полите. Джерело належить першій сестрі, Урд; її ім’я означає «доля», «фатум». Урд — це минуле. Верданді, друга сестра, — її ім’я означає «становлення» — відповідає за сьогодення, а Скульд, третя сестра, чиє ім’я перекладається як «те, що має статися», визначає майбутнє.
Норни вирішують, що станеться у житті людини. Окрім цих трьох, є й інші норни. Норни-гіганти і норни-альви, норни-гноми і норни-вани, хороші та погані норни — саме вони вирішують, якою буде людська доля. Одні норни дарують людям гарне життя, а інші — важке, коротке чи покручене.
Там, біля джерела Урд, вони плетуть людську долю.
Мімірова голова та Одінове око
В Йотунхеймі, на батьківщині велетнів, є колодязь Міміра. Глибокі підземні води цього колодязя живлять світове дерево Іґґдрасілль. Мімір, мудрець і хранитель пам’яті, знає чимало. Його колодязь дає мудрість, і коли світ тільки починав розвиватись, Мімір щодня занурював у колодязь ріг, відомий як Ґ’яллархорн, і пив із нього воду.
Якось давним-давно, на зорі світів, Одін накинув свого довгого плаща, одягнув капелюха і під виглядом мандрівника вирушив у Країну велетнів, ризикуючи життям, щоб дістатися до Міміра, який був його дядьком, і здобути мудрість.
— Один ковток води із твого колодязя, дядьку Міміре, — мовив Одін, коли прибув до тієї країни. — Це єдине, про що я прошу.
Мімір заперечно похитав головою. З колодязя не пив ніхто, окрім самого Міміра. Він не сказав ані слова: як відомо, горя не знають ті, хто мовчить.[2]
— Але ж я твій племінник, — нагадав Одін. — Моя мати Бестла була твоєю сестрою.
— Цього замало, — відказав Мімір.
— Лише один ковток. Вода із твого колодязя дасть мені мудрість, Міміре. Назви свою ціну.
— Твоє око — ось моя ціна, — сказав Мімір. — Твоє око в моєму джерелі.
Одін не став питати, чи жартує велетень. Подорож Країною велетнів до колодязя Міміра була довгою і небезпечною. Він ризикував життям, щоб сюди дістатись, а тому заради омріяної мудрості був готовий і на значно більші жертви.
Обличчя Одіна виражало готовність.
— Дай мені ножа, — тільки й мовив він.
Зробивши те, що треба, Одін обережно поклав око до джерела. Воно дивилося на нього крізь воду. Потім Одін занурив Ґ’яллархорн до Мімірового джерела і приклав ріг до губ. Вода була холодною. Він випив все до останньої краплини й відчув, як у ньому розлилася мудрість. До того ж він став бачити далі й чіткіше одним оком, ніж коли-небудь бачив двома.
З того часу в Одіна з’явилися нові імена: його називали і Блінд, себто «Сліпий», і Хоар — «Одноокий» і навіть Балєйґ — «Палке Око».
Око Одіна, сліпе і водночас всевидяче, досі залишається в колодязі Міміра — його зберігають води, що живлять світове дерево.
Минали роки. Наприкінці війни між асами та ванами, коли вони обмінювалися воїнами та командирами, Одін відправив Міміра до ванів як радника аса Хьоніра, який мав стати новим головою ванів.
2
«Seldom do those who are silent make mistakes» — відсилка до поеми «Хавамал», в якій Одін повчає смертних, як потрібно жити.