Лар, бог домашнього вогнища в Евкліона.
Евкліон, старий.
Стафіла, стара служниця.
Мегадор, старий, сусід Евкліона.
Евномія, його сестра.
Ліконід, її син.
Стробіл, раб.
Анфрак, кухар.
Конгріон, кухар.
Піфодік, раб.
Федра, дочка Евкліона.
Вулиця з двома сусідніми будинками — Евкліона і Мегадора. Храм богині Вірності і перед ним жертовники[3].
Лар
Не знаєте, хто я? Скажу вам коротко:
Я — Лар домашній, з будинку от цього,
Відкіля, як бачите, я вийшов. Тут
Живу багато років, був заступником
Батьку і діду нового хазяїна.
Дід його мені з благанням золота довірив
Скарб прихований: посеред вогнища свого
Заривши, благав його оберігати.
І вмер він; настільки жадібний був у душі,
10 Що сину не хотів на нього вказувать,
Вважав за краще його лишити в бідності,
Тільки б не показувати скарбу.
Землі йому маленький зоставив клаптик,
Нехай живе в труді великому й бідує.
Коли помер він, скарб мені отой довіривши,
Став придивлятись я, а чи не викаже
Мені син шани більшої, ніж батечко його,
Та він все менше й менше шанував мене,
Все менше мав від нього я дарів почесних,
20 Тож відповідно й я до нього ставився.
Але і він помер, і залишився син один,
Оцей, в будинку він тепер хазяїном,
Такий же точно вдачею, як батько й дід,
Із ним дочка живе, вона мені щоденно в дар
Вина приносить, ладану чи ще чогось
Подібного, вінки кладе. Тож ради неї
Дозволив Евкліону я той скарб знайти,
Щоб легше міг він заміж видати дочку свою.
Здійснив над нею знатний молодик
30 Насильство: йому відомо, хто вона,
Вона ж його не знає, як і сам батько
Не знає про наругу над дочкою.
Я зроблю, щоби оцей старий сусіда
За дружину попросив її собі, усе для того,
Щоб легше її заміж узяв отой юнак:
Старий, що оженитись на ній хоче,
Є рідним дядьком тому юнакові,
Що наругу над нею скоїв на Церериному святі[4].
Аж ось старий кричить: завжди він так.
Стару служницю він жене, щоби вона
Його таємну справу не провідала.
На золото він глянуть хоче, чи ж на місці.
Евкліон
Геть! Геть звідси! Геть! За двері! Заберися геть!
40 Підглядати, усюди шастати очиськами тобі!
Стафіла
За що мене, нещасну, б’єш ти?
Евкліон
Щоб ти насправді була нещасною, негіднице,
Й життя тобі такого кепського, якого заслуговуєш.
Стафіла
Навіщо зараз мене з дому вигнав ти?
Евкліон
Тобі, ледащо, маю звітуватися?
Йди від дверей! Геть звідси! Гляньте, як
Ступає! А ти знаєш, до чого дійде?
Візьму я зараз мотузок чи палицю
І крок твій черепашачий прискорю!
Стафіла
50 На шибеницю краще б дали мені боги
Потрапити, ніж так у тебе на службі бути.
Евкліон
Бач, щось собі бурмоче, підла!
Зажди, тварюко! Очі, їй-богу, видеру!
Підглядать за мною я не дам тобі.
Геть! Геть! Ще, ще! Ось так тепер. Ти
Там стій. А якщо з цього місця хоч
На пальчик, на нігтик підсунешся,
Чи озирнешся без мого дозволу, — я
Зараз же катюзі віддам на виучку!
60 Підлішої за цю стару не бачив ще я
Зроду! Їй-право, дуже я її боюся:
Зненацька, мимохіть до мене підкрадеться,
Пронюхає, де золото заховане!
Очиська має й на потилиці ця бестія.
Піду до сховку, гляну, чи там золото?
Ой, скільки маю клопоту й тривоги з ним!
(Іде.)
Стафіла
До тями не візьму, що сталося з хазяїном!
От лишенько! Чи й справді зовсім розум втратив:
Так мене з дому гонить він щодня
70 Разів із десять. Яке, ніяк я не второпаю,
Найшло на чоловіка божевілля!
Всю ніч не спить, а день прийде —
То, як кульгавий швець, сидить у домі.
І от ще: як приховати безчестя дочки хазяйської
(вже час її пологів наближається)?
Не знаю! Лишається мені одне тепер,
Я думаю, — на шию зашморга міцного.
І витягнусь, як довжелезна буква «і».
вернуться
Назва п'єси походить від латинського aulula — «горщечок». Оригинал комедії вказати неможливо, оскільки багато грецьких драматургів IV–III ст. до н. е. писали комедії на цей сюжет, але жодна з них не збереглася.
вернуться
Значимі імена дійових осіб: кухарі — Анфрак — «вугілля», Конгріон за назвою риби conger — "морський вугор", раб Стробіл — «дзиґа», рабиня Стафіла — "гроно винограду" (за її схильність до вина).
вернуться
Рядки, які, на думку більшості дослідників, є пізнішим включенням в текст Плавта, взяті в дужки або винесені у підрядкові примітки.
вернуться
Церерине свято — Фесмофорії, одне із найпоширеніших у Давній Греції, нічне свято на честь богині родючості Церери (у греків — Деметри). Відзначалося восени у посівну пору.