570 А то б звелів принести я від себе
Вина старого барильце.
Евкліон
Не хочеться.
Вирішив пити лише воду.
Мегадор
Тільки воду п’єш?
А все-таки сьогодні славно напою тебе!
Евкліон
(убік)
Куди націлився! Знаю! Щоб вином звалити,
До того доріжку стеле! А потім
Моє добро змінить місце проживання.
Побережуся і скарб із хати винесу:
Нехай вино і працю витратить даремно.
Мегадор
Піду омитися до жертвоприношення.
580 Прощавай!
(Іде.)
Евкліон
Горщику! Багато в тебе ворогів!
На золото всі дивляться, в тобі приховане.
Вирішив я от що зробити: віднесу тебе
До храму Вірності, там краща буде схованка.
Мене ти знаєш, Вірносте, я — тебе. Дивися,
Не змінюй же ім’я, коли тобі
Добро своє довірю! Я до тебе йду,
В твоїй, богине, вірності упевнений!
(Іде.)
ДІЯ ЧЕТВЕРТА
СЦЕНА ПЕРША
Стробіл.
Стробіл
Якщо ти вправний раб, роби, що я роблю.
Поквапся, без ремствувань, виконуй, що наказано.
590 Якщо служити хочеш ти по совісті,
Спочатку думай про хазяїна, про себе потім.
Якщо ти спиш, то й уві сні ти твердо пам’ятай, що раб. {*}
{* А закоханому хто служить хазяїну (от як я):
Бачиш, переможений любов’ю хазяїн — твій рабський обов’язок
Не штовхати його, куди він валиться, — врятувати його.
Як почнуть учитися плавати діти, то під них кладуть
Очеретяне плетиво: менше буде їм праці,
Легше плисти, руками рухати. Раб таким плетивом
Повинний бути для пана свого закоханого
І рятувати його, у разі потреби, від погибелі…}
Вивчати намагайся волю господаря свого.
600 Чоло його чого захоче, знати повинні очі твої,
Наказав — швидше стрімкої колісниці до справи мчися.
Якщо будеш ти турботливим, батога не скуштуєш,
Не доведеться тобі натирати до блиску кайдани тоді.
Хазяїн мій любить дочку Евкліона бідного, про
Новину довідався: за Мегадора заміж віддають її.
Він мене послав розвідати, як тут справи йдуть.
Щоб не викликать підозри, сяду отут на жертовник,
Видивлятися зможу звідси, що діється тут і там.
СЦЕНА ДРУГА
Евкліон, Стробіл.
Евкліон
Ти лише утримайся, богине, не вкаже на
Золото моє, яке довірив я тобі. А сам ніхто
Не знайде його, не страшно: добре заховане.
610 Cлавна була б здобич, якби хто знайшов його,
Скарб той золотий! Богине Вірності, не приведи того!
Ну, тепер піду омиюся до жертвоприношення,
Щоб не затримувати мені зятя, не заважати йому,
Ледве пришле він за дочкою моєю, щоб до себе у будинок ввести.
Вірносте! Заклинаю знову, знову, збережи мій скарб:
Золото тобі я довірив, у гаю біля храму сховав його.
(Іде.)
Стробіл
Що я чую! Що сказав він, боги! Повний золота
Сховав горщик у храмі! Вірносте, будь же мені не менш
Вірною, ніж йому! Батькові тієї дівчини, в яку
Мій хазяїн закоханий, треба думати. Я ввійду сюди
620 Усередину, в храм, і обнишпорю все, чи не знайду де
Золота, поки він зайнятий. Знайдеться — тоді Вірності
Присвячу вина я міру повну і вірну.
Присвячу тобі, а скінчивши справу, вип’ю й сам.
(Входить у храм.)
СЦЕНА ТРЕТЯ
Евкліон.
Евкліон
(повертається)
Ой, недарма крикнув ліворуч ворон, не на добро[23]. Лихо!
Шкріб нігтями землю він і каркав дуже голосно.
Серце, як танцюрист вправний, одразу ж застрибало.
У грудях б’ється. Чого ж я стою? Скоріше бігти!
(Входить у храм.)
СЦЕНА ЧЕТВЕРТА
Евкліон, Стробіл.
вернуться
23