СЦЕНА П'ЯТА
Стробіл.
Стробіл
Готовий загинути смертю злою, тільки б
У пастку старого піймати. Навряд чи він
Зважиться там само знову сховати золото.
Знайде, звісно, місце нове.
Ага, двері скриплять. Старий виносить золото.
Від дверей відійду сюди тихесенько.
(Ховається.)
СЦЕНА ШОСТА
Евкліон, Стробіл.
Евкліон
Вірності я виказати довіру
Хотів: вона ледь мені не втерла носа.
Коли б не допомога ворона, загинув я,
670 Бідняк! Нехай ворон той, що знак мені подав,
Прийщов до мене! Добрим ломом я зустрів би,
Їжі б не дав, даремно чого ж витрачатися!
Тепер куди подалі це мені сховати?
Сільвана[24] гай за містом є, у глушині,
Густий чагарник, там я місце виберу.
Сільвану краще виявить довіру, ніж Вірності.
(Іде.)
Стробіл
От як славно! Боги мені порятунок шлють!
Побіжу вперед і залізу там на дерево,
Побачу, де старий сховає золото.
680 Звелів хазяїн, щоправда, тут лишатися, —
Пусте! Поб’ють, зате я буду з вигодою.
(Іде.)
СЦЕНА СЬОМА
Ліконід, Евномія, Федра (за сценою).
Ліконід
Я все сказав. Ти так само, як і я, тепер
Все про дочку знаєш Евкліонову.
Прошу і знову прошу тебе, мати, про те саме,
Про що просив я нещодавно:
Поговори про справу цю з дядечком.
Евномія
Ти сам знаєш, я завжди хочу
Твої бажання бачити здійсненними.
Сподіваюся, що доб’юся згоди братової,
Бо справа праведна, якщо є вірним те, що,
Напившись, ти дівчину збезчестив.
Ліконід
690 Тобі хіба збрехати можу я?
Федра
(за сценою)
Ой, нянько, нянько! Смерть моя! Який біль!
Юноно[25], поможи мені!
Ліконід
Ось, чи ти чуєш?
Кричить, народжує уже. Справа красномовніша за будь-які слова.
Евномія
Увійди сюди зі мною разом до брата, сину,
Щоб від нього домогтися згоди нам.
(Іде.)
Ліконід
Йди, я за тобою. Дивно,
Куди Стробіл подівся, раб мій? Отут йому
Велів чекати я. А втім, якщо заради мене
Він старається, то сердитись нема чого.
700 Піду туди, там життя моє вирішується.
(Іде.)
СЦЕНА ВОСЬМА
Стробіл.
Стробіл
У горах золотоносних птахи дятли є[26]:
Лиш я від них багатший. Що мені царі?
Про них і говорить не варто — злидні!
Я — цар Філіпп, не менше. О чарівний день!
Пішовши тоді звідси, набагато раніше був
На місці я і там заліз на дерево,
Дивлюся, куди старий сховає золото.
Коли пішов він, я злажу з дерева,
Викопую скарб, тікаю відтіля, зирк —
710 Cтарий вертається, але мене не бачить він:
3 дороги трохи я звернув убік.
А ось і він отут. А це сховаю вдома я.
(Іде.)
СЦЕНА ДЕВ'ЯТА
Евкліон.
Евкліон
Я пропав! Я загинув! Я убитий! Ой, куди
Мені бігти і куди не бігти? Стій, тримай!
Хто? Кого? Я не знаю, не бачу, я сліпий!
Але куди мені йти? Де ж я? Хто ж я?
Не можу я зрозуміти! Допоможіть, благаю.
Вкажіть на того, хто його поцупив!
Що ти сказав? Тобі повірить я готовий,
Людина ти гарна, видно по обличчю.
Та що це? Ви смієтеся? Усіх вас знаю я.
Більшість з вас — злодії, сумніву немає.
Набіленим одягом прикрилися, сидите, [27]
Немов чесні люди.
Що ти сказав? З цих ніхто
Не взяв? Ой, убив ти мене! Ну, скажи,
720 Хто забрав? Ти не знаєш? Нещастя моє!
Я загинув! Такого лиха зазнати!
Стільки стогону і найлютішого суму приніс
Цей день мені, і голод, і з ним убогість.
Найжалюгідніша, пропаща я людина
На землі! Що мені життя? Скільки золота я
Утратив, а вже як я його охороняв!
Обікрав себе самого, і тепер
Радіють усі моєму розоренню і горю!
Ой, несила це мені терпіти!
вернуться
26