Ліконід
Знати не знаю ні горщика я твого, ні золота.
Евкліон
Того горщика, що з гаю ти викрав Сільванового,
Поверни, прошу. Поділимо. Половину дам тобі.
Хоч ти і злодій, не буду нарікати! Ну ж бо, поверни!
Ліконід
Злодій я? Евкліоне, ти, мабуть, занедужав.
Я думав, ти довідався про іншу справу,
770 Важливу таку справу і мене стосується.
Коли є час, про неї б я поговорив з тобою.
Евкліон
А скажи по совісті, ти золота не крав?
Ліконід
Не крав.
Евкліон
І хто взяв, не знаєш?
Ліконід
Теж не знаю.
Евкліон
Довідаєшся хто,
Мені покажеш?
Ліконід
Так.
Евкліон
У злодія не станеш частки вимагати?
780 Хто б він не був, ти не покриєш злодія?
Ліконід
Ні.
Евкліон
А якщо брешеш?
Ліконід
Нехай мене тоді Юпітер вразить.
Евкліон
Досить.
Говори тепер, що хочеш.
Ліконід
Мабуть, не знаєш ти,
Хто я, якого роду. Мегадор мені дядько,
Антілох батьком був, сам я Ліконід по імені,
Мати — Евномія.
Евкліон
Я знаю рід ваш. Говори тепер,
Чого хочеш.
Ліконід
У тебе є дочка.
Евкліон
Так, удома, тут.
Ліконід
І ти
Віддаєш її за дядька мого?
Евкліон
Усе так і є.
Ліконід
Ну, так от, через мене він шле тобі відмову зараз.
Евкліон
Як відмову, коли до весілля усе готове, злагоджене?
Нехай усі боги і богині вразять його! Та я
Втратив через нього нині стільки золота,
Нещасний!
Ліконід
Заспокойся, не поспішай із прокльонами.
Нехай на благо і на щастя і тобі й дочці
Обернеться ця справа! Говори: хай буде так!
Евкліон
Нехай мені влаштують боги це!
Ліконід
Нехай влаштують і мені!
Слухай-но! Хто винний у лихому, ні сорому, ні совісті
790 Не має, мізерна та людина! Благаю,
Евкліоне, тебе, твою дочку:
У чому мимоволі завинив я, прости мені й мене
З’єднай законним шлюбом з нею. Я, признаюся тобі,
Дочці твоїй завдав образи я у день Церери:
Дії вина і запалу юності піддався я.
Евкліон
Горе мені! Який учинок! Що я чую!
Ліконід
Навіщо бідкатись?
Хіба то лихо, що дідом став ти прямо перед весіллям доччиним?
Сам рахуй, десятий місяць від свята Церери,
Тому через мене мій дядько і надіслав відмову.
800 В дім увійди, довідайся, чи усе це правда.
Евкліон
Це просто смерть!
За одним лихом інші навалилися.
У дім піду довідатись, чи правда це.
(Іде.)
Ліконід
Слідом я.
Здається, цю справу вирішив і вибрався із прірви.
Не розумію, де зараз Стробіл, мій раб.
Почекаю його тут, потім туди піду.
Евкліону дам я час розпитати годувальницю
Про мій учинок. Їй справа уся відома.
ДІЯ П’ЯТА
СЦЕНА ПЕРША
Стробіл, Ліконід.
Стробіл
Скільки радості мені дали боги — ще й якої!
Із золотом горщик у чотири фунти — мій! Хто ще такий багатий?
810 І до кого зараз в Афінах боги прихильніші?
Ліконід
Мені здається, голос чую тут поблизу.