Стробіл
Гм… Хазяїн!
Ліконід
Чи не раба бачу я, Стробіла, там?
Стробіл
Він і є.
Ліконід
А хто ж іще!
Стробіл
Наближуся.
Ліконід
Підійду.
Зустрівся він, напевно, як йому наказано,
З тією старою, дівчини годувальницею.
Стробіл
Про мою здобич цю розповісти йому чи ні?
От що. Попрошуся на викуп у нього. Піду, скажу.
Я знайшов…
Ліконід
Ну, що знайшов ти?
Стробіл
Та не те, про що кричать
Хлопчики: «Знайшли в горосі ми».
Ліконід
Смієшся, як завжди.
Стробіл
820 Хазяїне, чекай-но, послухай.
Ліконід
Ну?
Стробіл
Знайшов сьогодні я
Страшне багатство…
Ліконід
Де ж?
Стробіл
Повний золота горщик. На чотири фунти…
Ліконід
Дивно! Що я чую від тебе?
Стробіл
Я вкрав у Евкліона, старого отого.
Ліконід
Де ж золото?
Стробіл
У скриньці в мене. Тепер хочу
Просити тебе на волю мене відпустити.
Ліконід
Просити
Відпустити тебе на волю, негіднику?
Стробіл
Дивися, який ти, хазяїне! Знаю я, до чого справу хилиш!
Вдало випробував тебе я! Ти уже відібрати ладний був!
Ну, а якби знайшов я?
Ліконід
Жарти зовсім недоречні.
830 Йди, золото все поверни.
Стробіл
Золото віддати?
Ліконід
Звичайно.
Повторюю, поверни все.
Стробіл
Ой, та відкіля ж?
Ліконід
Сам зізнався,
Зі скриньки.
Стробіл
Та я часто дрібниці бовкаю.
Ліконід
(замахується)
Знаєш
Як…
Стробіл
Хоч убий, а від мене ти нічого не одержиш.
Кінцівка п'єси не збереглася. Оскільки в списку діючих осіб останньої сцени рукопису згадується, серед інших, Евкліон, то і він брав участь у кінці сцени. Крім того, з віршованих резюме (arqumentum) цієї комедії, що належать якомусь римському граматику близько II ст., видно, що золото було повернуте Евкліону. На радощах він видає дочку заміж за Ліконіда і віддає їм золото як посаг. Судячи з небагатьох уривків, які збереглися у латинських граматиків, він радий з того, що нарешті позбувся цього скарбу, через який повинний був рити по десять ям щодня, і не знати ні вдень, ні вночі спокою, і тепер може спати.