СЦЕНА ТРЕТЯ
Евкліон, Стафіла.
Евкліон
Тепер душа спокійна і піти я можу.
У домі, бачив все всередині цілісіньке.
Вернися-бо, і стережи все вдома.
Стафіла
Ще б пак!
80 Мені сторожувати? А що, хіба будинок хтось поцупить?
Злодіям у нас поживи нема ніякої, —
В будинку порожнеча, все вкрите павутинням.
Евкліон
То може, щоб тобі вгодити, відьмо,
Юпітер мав мене зробити владарем —
Філіппом або Дарієм[5]? Хочу, щоб ти
Мені цю павутину вартувала.
Так, я бідняк! Терплю! На те є воля божа!
Заходь, замкни там двері. Я зараз повернуся.
90 З чужими обережно, нікого не пускати.
Прийдуть за вогником — згаси негайно,
Щоб не було причин чіплятися до тебе.
Знайду вогонь — тоді вже згаснеш ти.
Води попросять — ти скажи: нема води.
Сусіди завжди канючать: то посуд їм,
То ножика, сокиру, товкачку й ступку, —
Скажи, що злодії покрали все.
Ну, словом, хто б там не був, без мене не смій
Пускати! Запам’ятай собі: нікого не пускати,
100 Хоча б сама Фортуна нас відвідала.
Стафіла
Напевно, їй самій не дуже хочеться
До нас потрапити; хоча і поблизу була,
Проте до нашого будинку так і не наблизилась.
Евкліон
Мовчи! Іди!
Стафіла
Мовчу. Іду.
Евкліон
Замкни міцно
Двері подвійним засувом. Я зараз повернуся.
Стафіла іде.
Змучився. Піти мені потрібно з дому!
Ой, як іти не хочеться, та справа є.
Сказав нам старшина із курії,
Що гроші роздавати будуть[6]. Якщо
За ними не явлюся, всі запідозрять,
110 Що золото сховав в будинку я:
Чи ж то можливо, щоби бідняк
Подачку, хоч і грошову, зневажив?
Хоч як старанно від усіх ховаю я,
Проте, здається, що усім відомо: усі мене
Вітають люб’язніше, ніж дотепер!
Підходять, зупиняють, руки потискають,
Розпитують, як справи, здоров’я як.
Піду, куди задумав я. А там — додому,
Мерщій назад, при першій же можливості.
(Іде.)
ДІЯ ДРУГА
СЦЕНА ПЕРША
Евномія, Мегадор.
Евномія
120 Чи віриш, брате, слова ці йдуть
Від серця чистого, лиш для твоєї користі;
Все інше для рідної сестри неприпустиме.
Нас, жінок, не люблять, ніде правди діти,
Вважають балакучими — і не дарма,
Є навіть приказка: серед жінок німої
Ще не зустрічалось зроду віку.
Та все ж, брате, пам’ятай одне:
Тобі я рідна так, як рідний ти мені,
130 Тому про справу слід подумати,
Порадою взаємно обмінятися.
Не треба критись, не треба страшитися
І душу відкрити в обопільній бесіді.
Тебе покликала сюди таємно —
Про сімейну твою справу перемовити.
Мегадор
Краща з жінок, дай мені руку.
Евномія
Хто? Де краща?
Мегадор
Ти.
Евномія
Я?
Мегадор
Ні — то ні.
Евномія
Але правду говорити слід.
140 Не знайдеш, брате, кращої ніде ти, одна одної гірша.
Мегадор
Я з тобою в цьому згідний, заперечувать не варто.
Евномія
вернуться
5
вернуться
6